аналіз віршів Тичини "Відчиняйте двері" та "Пам'яті тридцяти"
10-11 класс
|
У вірші П. Тичини «Одчиняйте двері...» змальована алегорична картина настання нового часу, очікуваних змін у суспільстві («нареченої»). Але нічого так просто не відбувається: старе й хиже не хоче відступати, не поступається місцем. Замість «хоралів» — «горобина ніч» і «всі шляхи в крові» з «незриданними сльозами» і «тьмами».
Вірш П. Тинини «Пам'яті тридцяти» уславлює подвиг студентів та учнів, які прийняли бій під Крутами й полягли за незалежність своєї батьківщини. Це — цвіт української нації, щирі патріоти, які ділом довели свою відданість рідному краєві: Трагедія довгий час замовчувалася, й тільки вірш поета нагадав про цей подвиг, збудив совість і свідомість українців.
Другие вопросы из категории
время- не оставьте мою просьбу без ответа...
Мне обязательно нужно, чтобы этого эссе не было в интернете, поэтому написать нужно самостоятельно. ОБЕЩАЮ, за толковое эссе, написанные ВАМИ, отдаю 50 баллов!
Очень нужно,это на завтра, и заранее спасибо)
усе не буде межі, тільки нова і нова глибінь всесвіту ( О. Гончар). в) Кожне слово складається із змісту і мелодій (Петро Панч). г) А хлюня мій ходить іще не може - синок мій любий, щастячко моє ( За В. Сосюрою). ґ) Поезія -це праця зрима, це думки смілої весна ( М. Рильський).
Харків,Ялта,Чернігів,Хмельницький,Чернівці,Ужгород,Севастополь,Полтава,Ніжин,Тернопіль,Черкаси,Одеса,Львів,Запоріжжя,Миколаїв,Рівни,Київ,Донецьк,Вінниця,Горлівка,Фастів,Шепетівка.
Читайте также
та морфологічний аналіз слів : душа, як, виблизкує, народної, в, упродовж.
на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в розкішнім вбранні. Поле - що безкрає море: скільки глянеш - розіслано зелений килим, аж сміється в очах. Синім шатром розіп'ялося небо - ані пляминочки, ані хмариночки, чисте, прозоре.
З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискуче світло сонця; на ланах грає сонячна хвиля... Легенький вітерець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билину. І ведуть вони між собою таємну розмову, чутно тільки шелест жита-травиці...
А згори лине жайворонкова пісня: голос, як срібний дзвіночок, тремтить, переливається, застигає в повітрі... Перериває його перепелячий крик, заглушає сюрчання трав'яних коників - і все те зливається докупи в чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди, надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями. Хочеться самому жити и любити, бажаєш кожному щастя. НАДО ПЛАН, ТЕЗИ І ТЕМАТИЧНІ ВИПИСКИ. ДОПОМОЖІІІТЬ!!!! срочноооооооооооооооооооооооооооооо!!!!!!!!!!!!!