"Назви пісень,що місятять вигуки"

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги — од якого людина одпливає і до якого мав неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег надії, берег юності, берег любові...
І все ж, хоч би де зупинялася людина, на цих почасти нетривких і мінливих берегах — пристанищах, чи, як їх іще назвав відомий поет, «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним і невситливим спогадом, отой найперший — Берег Дитинства.
Знати свій берег, любити його, не вивітрювати з пам'яті, пронести його через усе життя, невсипуще тягтися до нього, жити ним — що є святіше й дорожче?! Людина без Берега Дитинства стає забудькуватою, безпринципною, може переродитися, стати безбатченком.
Один з найвідоміших українських кобзарів Єгор Мовчан, котрого Максим Рильський образно назвав пісенним Гомером сучасності і з яким підтримував найтісніші зв'язки, на схилі літ надумав одвідати могилу Тараса Шевченка. То була його остання мандрівка.
Дорогою до Канева Єгор Мовчан і його колеги зробили зупинку в одному з сіл Київщини. До оселі, де перепочивали мандрівники, зібралося багато людей, щоб послухати віртуозну гру дзвінкоголосого кобзаря. Коли ж, нарешті, надійшов час знову вирушати в дорогу, гостинні селяни поцікавилися: чим би могли вони віддячити щедрому співакові?
Єгор Хомич, трохи подумавши, мовив: «Найкращим віддарунком буде, якщо допоможете мені зробити мандрівку в дитинство. У юному віці, захворівши на віспу, я осліп і відтоді живу уявою своєї приземкуватої хатини, покритої солом'яною стріхою. Допоможіть на схилі літ відчути на доторк дитинство...»
Спорядили настил, підсадили повитого літами чоловіка і затихли в очікуванні. Він з якимсь боязким трепетом доторкнувся стріхи, довго обласкував долонями солом'яні цурупалки, наче пестив малу дитину. Натомість повернувся до людей, мовив слізно: «Спасибі вам, дорогенькі мої, за живу мандрівку в далекий світ дитинства. Уклінно дякую вам!»Повернення до дитинства ще не означає тужити за старим — у даному випадкові ми вкладаємо в це поняття глибший зміст: причетність до землі, де народився, кращих родових традицій, синівського обов'язку.Де б не проживала людина, куди б не закинула її доля, але отой «солодкий та коханий дим» рідного краю має завжди бути присутнім, предметно відчутним на дотик незгаслої пам'яті з Берега Дитинства. І хоч-не-хоч, а таки ще раз доведеться процитувати Максима Рильського, який писав: «Гребінчине «ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь», треба раз у раз пам'ятати, розуміючи під домівкою і рідний край, і рідну мову, і берізку біля рідної хати, і те оточення, серед якого ти зріс, тих людей, які помогли тобі стати на ноги і навчили тебе добра...» (В. Скуратівський.)

блакитний...

Навколо ще лежать сніги,

А він всміхається (який?)

А він вже скинув (що?)

1. Що вивчає фонетика?
2. Розкрийте поняття звук і буква.
3. Для чого слугують звуки мовлення?
4. Що лежить в основі поділу звуків на голосні й приголосні, чим вони різняться?
5. Сформулюйте основний принцип поділу слів на склади.
6. Чим характерний наголос в українській мові?
7. За якими ознаками класифікуються приголосні? Назвіть їх групи за дзвінкістю/ глухістю та твердістю / м'якістю, наведіть приклади.
8. За якими ознаками відбувається уподіблення приголосних? Покажіть на прикладах.
9. У чому виявляється спрощення в групах приголосних? Проілюструйте.
10. Як позначається м'якість приголосних на письмі? Наведіть приклади.
11. Коли у словах пишеться, а коли не пишеться м'який знак? Підтвердіть прикладами.
12. Коли у словах ставиться, а коли не ставиться апостроф?
13. Коли у словах пишеться йо, а коли ьо?

нужденним.

Б. Той, що має добре серце, лагідний, чуйний до людей.

В. Той, що має добрі, щирі наміри.

Г. Той, що дотримується правил пристойності, виявляє уважність, любязність.

Помогите плииииз!!!