мини-твир краина у який я живу. надо на украинском ПРО УКРАИНУ
1-4 класс
|
Блакитне небо і жовті пшеничні лани - моя країна, Батьківщина, земля. Широкі поля засіяні хлібом, сади з розмаїттям фруктів та овочів, великі ліси з різними породами дерев. Україна має велику історію яка починається з козаків. довгий та тяжкий шлях ми пройшли до незалежності, багато зазнавали гонінь, розчарувань, але не здасилась. В Україні є багато пам'яток, визначних та цікавих місць, які наповнені історією минулого. Багато парків, храмів, споруд на які приїзжають дивитися люди зі всього світу. Люди у нас добрі, хороші, здатні допомагати та підтримувати. Завжди зустрінуть гостей радо. Я горжуся своєю країною!
а в якій країні ти живеш,просто я живу в Україні
і не знаю про яку саме країну писати
Другие вопросы из категории
Читайте также
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.
рукою подати,повзе як черепаха,як кіт наплакав,на весь голос.