Шахай ішов, нечутно ступаючи по порохнявій дорозі
10-11 класс
|
Синтаксичний розбір
Розповідне, неокл, просте, двоскладне, поширене, повне, ускл дієприсл зворотом.
[- =, /_._._/], де "-" - підмет, "=" - присудок, "/" - межі зворота, "_._." - дієсприсл зворот
Другие вопросы из категории
дифірамби
4 заморити чер"яка
Аноніми
А подавати голос
Б протирати з пісочком
В покласти зуби на потилицю
Г невелике цабе
Д умиватися сльозами
Читайте также
1 складнопідрядне речення з підрядним означальним
2 просте речення ускладнене дієприкметниковим зворотом
3 складнопідрядне речення з підрядним обставинним
4 просте оечення ускладнене дієприслівниковим зворотом
а) Незважаючи на те що дув маленький вітерець парило й робилося душно
б) І ліс покритий краплями блискучими сміється
в) Юнак дивився на небо яке засіяли зорі
г) Жовте листя тремтячи і коливаючись у повітрі тихо раз по раз сідали на землю
д) Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі
пройдя по лодке , поменяются местами ?
галявина, червоніли, по чали збирати, смачні, запашні, повні кошики, задо волені (радісні), додому.
переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »
- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
- Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
- Давно. З рік тому, у місті.
- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…
обслуживанию, по видам продукции, на следующий день, окружающая среда, с дополнением военных изменений, разрешение споров, при любой погоде.