звідки зявилася черепаха

+ 0 -

KoShe4ka8

20 февр. 2017 г., 6:07:30 (7 лет назад)

У невідому путь
Черепаха зявилася на
світ у затишній долині,
біля широкого ставу, що
поріс очеретом.
Цілі рої веселих комашок
були їй солодкою
поживою.
Коли вдоволена, грілася
проти сонця, — усе
дивилася на далеку гору,
де сідали орли
ширококрилі.
Звідти що-paнку
випливало в тихе
повітря сонце тепле, а
ввечері виходив місяць
ясний.
Там небесна блакить
ніжно обнімала зелену
верховину...
І полюбила черепаха
сонце й місяць, і блакить
небесну, забажала до
нестями пізнати їх.
Помандрувала в далеку,
невідому путь...
Місяці переходила
широку долину...
Усе журилася за
поживою.
Тихо, поволі полізла
вгору, вище й вище...
Обережно ступає, нога за
ногою, впивається
сильними кігтями в
тверду землю, цупко за
неї держиться, бо знає:
як тільки зірветься з
гори, то або зараз
перевернеться на спину і
так умре, або каменем
полетить униз і там
розібється.
Смерть однаково
неминуча їй — страшна і
дочасна.
Лізе вгору уперто, довгі
роки, усе поволі, усе
обережно, посуваючись
нога за ногою.
Постаріла, мохом
поросла.
І чим вище підіймається,
тим меньше знаходить
собі поживи, тим слабше
гріє сонце її холодну
кров, і тим далі од гори
одходить небесна
блакить.
Лізе ще довго — довго...
Терпить голод і холод,
зневіряється потроху в
своїх силах, частіше
повертає голову, щоб
подивитися в теплу
долину, повну поживи й
безжурного життя.
Вернуласьби назад, —
так не може спуститися
з крутої гори, бо заразже
покотиться каменем і
буде їй смерть.
Лізе знову угору, а
дивиться вже у долину...
А коли, зовсім знесилена
й зневірена, стала на
саме верхівя, то
побачила:
Холодне сонце стоїть
високо-високо, світлий
місяць сходить далеко-
далеко, а блакить
небесна аж за місяцем і
за сонцем...