Повіяв вітер. Упав з дуба жолудб. Жовтий, блискучий, ніби викуваний з міді. Упав і думає: " Так хороше було на вітах, а тепер я на землі. А звідси не
1-4 класс
|
видно ні річки, ані лісу". Засумував жолудь. Став проситися: "Дубе, візьми мене на гілочку!". А дуб відповідає: "Дурненький ти. Подивись, я теж виріс із землі. Пускай скоріше корінь, рости. Станеш високим дубом".
Випиши за зразком сполучення дієслів з іменниками, ставлячи в дужках питання.
Зразок: Упав(з чого?) з дуба.
Повіяв (що?) вітер, засумував (хто?) жолудь, візьми (куди?) на гілочку, відповідає (хто?) дуб, виріс (із чого?) із землі, пускай (що?) корінь.
Другие вопросы из категории
Крига на річці рушила.Пливуть величезні крижани: шумують, вилазять одна на одну. Прощавайте, крижинки, до наступного року!
Читайте также
дужках питання.
упав ( з чого) з дуба.
Повіяв вітер. Упав з дуба жолудь.Жовтий ,блискучий ,ніби викуванний з меді.Упав і думае так хороше було на вітах,а тепер я на землі.А звідсм не видно ні річки,ані лісу.
Засумував жолудь. Став проситися Дубе,візьми мене на гілочку.А дуб відповідае Дурненький ти.Подивись,я теж виріс із землі.Пускай скоріше корінь,рости.Станеш високим дубом.
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.