.Правильно розставте розділові знаки в реченнях. 3 б2.Випишіть три дієслова з тексту, зробіть їх повний розбір як частини мови. 6 бКритики стверджують, що

щоб в цьому діалозі були дати ,чус або години

слово пшениця.

використання художньо-виражальних засобів;

Г уживання слів у переносному значенні.

2. Виберіть серед наведених форм дієслова дієприслівники.

А прив’язано, вимито, пройдено;

Б прив’язавши, вимивши, пройшовши;

В прив’язав, вимив, пройшов;

Г прив’язаний, вимитий, пройдений.

3. Одну літеру н слід писати в усіх словах у рядку:

А підпереза (н, нн)а, ра (н, нн)ій, скля (н, нн)ий;

Б опрацьова (н, нн)ий, викона (н, нн)ий, попідти (н, нн)ю;

В оспіва (н, нн)ий, випече (н, нн)ий, вихова (н, нн)ий;

Г зна (н, нн)я, змуше (н, нн)ий, перевіре (н, нн)ий.

4. Якісно-означальними є всі прислівники в рядку:

А дуже, жартома, напоказ;

Б зверху, учора, навесні;

В гарно, тепло, упевнено;

Г навіки, спросоння, нагору.

5. У якому рядку всі похідні прийменники складаються з двох слів?

А із/за, по/під, по/серед;

Б за/для, у/вигляді, що/до;

В з/метою, згідно/з, слідом/за;

Г незалежно/від, о/крім, з/над.

6. Сурядними є всі сполучники в рядку:

А наче, щоб, коли;

Б так що, але, та;

В а, зате, і;

Г бо, що, тому що.

7. Розставте розділові знаки в реченні. Виконайте морфологічний розбір виділеного слова.

Кого ж ти, княже, залишиш замість себе в Києві? спитав єпископ (В. Малик).

8. Напишіть твір-мініатюру за поданим прислів’ям: «Книга вчить, як на світі жить».

1."Мамо:каже старший брат,- хоімо додому!"
2. У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік - "Дивіться,дивіться!Хтось іде!"
3."Ні,паночку. - Ягня йому мовляє. - водиці я не сколотив,бо й ще й не пив"
4.Прилетіла ластівочка,стала собі щебетати,господаря викликати: "Вийд,вийи,господарю,подивися на кошару"

Вепр затравлений
собаками загнаний на списи стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості
гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно
скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю.
Але звір видно відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті прагнув
уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним
риком він жахнув з кола знищення. Його
затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний
проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха
вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій
улоговині людей собак гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо
приглядався до ловів князь Ярослав (П. Загребельний).