чому кожна людина відчуває щастя по своєму

Софії?"http://ukrvchytel.ucoz.ru/load/perekaz_quot_podarunok_quot/10-1-0-66

працювати. Адже більше, не на одній планеті, у великої сонячної системи, життя немає. Лише у нас на Землі є повітря, яким ми дихаємо, і без якого загине все живе. Є вода, без цієї дивної і казкової по своєму складу рідини не зможе жити не один живий організм на землі. Йде дощ, який дарує нам свою прохолоду, живить землю, і наповнює наші водоймища. Є у нас такі красиві океани, морить і річки, в яких живе інший світ, світ тварин і рослин. А як добре і прекрасно влітку поринути в прохолодну воду. І ми навіть не замислюємося, що такий чарівний дарунку більше ні ніде, у всьому всесвіті.

З давніх часів чоловік і природа тісно взаємозв'язані. В давнину первісні люди повністю залежали від довкілля. Але йшов час, людина еволюціонувала, удосконалювався його мозок. Люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. Людина не лише завойовувала своє місце серед інших племен, але і намірилася підпорядкувати саму природу.

Питання взаємодії з довкіллям актуальне і сьогодні. Проголосивши себе царем серед всіх живих істот, чоловік забув, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Ні для кого не секрет, як згубно сьогодні позначається на навколишньому світі діяльність людини. Блюзнірське, споживче відношення до скарбів планети може мати дійсно катастрофічні наслідки. Щорік вирубуються величезні площі лісів, адже ліси — це легкі планети. Куди поділися чисті джерела? У воду скидаються тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, але навіть просто купатися в ній. Повітря отруюють вихлопи мільйонів автомобілів, отруйні викиди заводів. Людина забуває, що запаси в надрах планети коли-небудь вичерпаються, і продовжує добувати корисні копалини. Створюється враження, що всі забули про те, що людина не може існувати поза природою. Адже він живе на землі, їсть її плоди, дихає повітрям, п'є воду. І при цьому так мало піклується про збереження місця свого існування!

Навколишній нас світ природи доріг нам, необхідний, значить, і піклуватися про кожну травичку, квітку в узбіччя, березовому гаю вдалині нам - дітям Землі. Уміти не лише милуватися всією красою, але і цінувати її, примножити, виховуючи в людях доброту, милосердя - ось про що повинна хворіти душа кожної людини.

на вулицях свого міста чи села, ми зустрічаємо нових людей. Одні зустрічні нам
вкарбовуються в пам'ять, а інші – просто забуваються. З впевненість можу
сказати, що всі ми, люди, індивідуальні, особливі кожен по своєму. І хоча у нас
є спільні ознаки, проте внутрішній світ різний. Люди добре сприймають собі
подібних і відрізняють незвичайних, не таких як вони самі, особливо, людей з
вадами та обмеженими можливостями.

Переглянувши телепередачу про австралійця Ніка Вуйчіча, я
відкрив для себе багато нового і цікавого. Найбільше мені запам’яталась його
сила волі й бажання знайти своє призначення в цім світі. Нік народився із жахливою патологією – без рук і ніг. Була лише
подоба стопи, за допомогою якої він пристосовувався до життя. Хлопчика не
поважали в школі, більшість однолітків його не сприймали, казали, що він нічого
не вміє і з ним нецікаво. Незважаючи на всі ці труднощі, він старанно працював над
собою. Після школи Вуйчіч продовжив навчання й
отримав дві вищі освіти. Одна, як бухгалтер, друга – в сфері фінансового
планування. Основною мрією хлопця, було бажання надихати інших людей, давати їм
надію за допомогою свого слова. На своєму прикладі він показував, що інші люди
здатні набагато більше ніж він. На даний час він користується великою
популярністю та повагою по всьому світі. Ніка можна назвати людиною сильною духом, яка
незважаючи на свої фізичні вади, знайшла своє місце та ціль в житті.

сусідськи,тричі, що духу,зависоко,спершу...

роки

3)Дружити-це-по-своєму любити

4)Повітря було наскрізь сухим

У котрому з поданих речень є дієслівний складений присудок?

1)Спортсмен випередив свого суперника

2)Почав жевріти схід сонця

3)Земля на прощання всміхнулася і потемніла