составте диадог двох синичок з подиних слив на берези, зернятко сестричко

доводили одне одному і всім разом хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути скре ке ке скре ке ке розпиналася жаба скрекотуха я найкраще співаю мене все болото слухає я найвище стрибаю я найшвидше плаваю я... чекай но хитнула чубатою головою чапля що до того ніби дрімала а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч пхе та це зовсім просто жаба видряпалась на купину виструнчилась на одній нозі та не постояла й хвилини плюх у воду тільки кола пішли бу гу бу гу зареготав бугай теж мені артистка ось коли я заспіваю загуду аж шибки в селі деренчать деренчать це коли я співаю хіба ти так умієш др р др р обурився деркач та це ж відомо кожен перед усім себе хвалить тож знайте я співаю краще кі квік кі квік без мене болото не болото випнув груди кулик тоненька очеретина слухала ті розмови слухала і все нижче схилялася до води а ти чого мовчиш зачепив її вітер який усюди буває все бачить все знає бо я нічого невмію робити прошепотіла очеретина ет таке вигадаєш лагідно доторкнувся до неї вітер кожен щось та вміє тільки може нездугадується про те і він дмухнув на очеретину раз удруге і о диво тоненька очеретина несміливо ледь чутно забриніла пробуючи голос а далі заспівала заспівала

Звукова схема слiв Пiвень, Телятко.

На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.

Якось і питає в нього батько:

— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?

А той стоїть та лише потилицю чухає.

— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?

— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.

Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.

— Я цього бика заберу! — говорить син.

— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.

Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.

Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.

— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.

Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.

Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.

— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.

Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.

— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.

— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.

— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.

Син аж рота розкрив від здивування.

— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?

— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.

ричкы......розташоване красиве село.......Биля кожнои хаты села росло велыке ......дерево.У цьому сели жила......дивчынка Ирынка .....Вона любыла гориховый сад,квитнык,у якому рис вичнозеленый ......З нього вона плела чудови виночкы. извините нет укр.яз на клавиатуре...