иде в поле як дощечка а из поля як бочечка

Батьківський
Бренькати
Веселишся
Переписуються
Дзвякнути
Хусточці
Дисциплінованість
Розшматувати
Безпечний
Імміграція
Белетристика
Козуля

Кто поможет?

1. означальне
2. з’ясувальне
3. обставинне часу
4. обставинне способу дії

А Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям.
Б Так літував Іван у полонині, аж поки вона не спустіла.
В Я пам’ятаю,як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.
Г І минуле було прожите для того, щоб ствердити майбутнє.
Д Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

організована збройна боротьба між державами, суспільними станами. У слові війна чуються крики, стогони людей, зойки, плач, благальні очі жінок, дітей. Війна - це велика біда для будь-якої людини. Так було у всі часи. Це загальна біда. Кожен сучасний юнак або дівчина можуть про неї розповісти, ґрунтуючись лише на історичних фактах. Але однієї історії не вистачає, щоб передати увесь той жах, який випробували люди на війні.
Зброя з'явилася одночасно з людством. Рятуючись від голоду, людина удосконалювала знаряддя полювання. А у безперервних зіткненнях із зовнішніми ворогами і внутрішніх конфліктах складалися основи комплексу захисного і наступального спорядження, формувалася тактика і основні прийоми бою. Зараз з кожним днем з'являються нові типи зброї. Вони стали ще жахливіше. Тепер головним їх завданням є уразити велику кількість людей. Усе це говорить тільки про одне - війна буде завжди.
У всі часи поведінка людини на війні була однаковою. Та ж кров, то ж напруга людських сил, то ж спотворене війною обличчя землі. У війні немає боягузів, але немає і чудо-багатирів. У ситуації кривавої бійні проявляється істинна суть людини, і якщо була в нім людяність, то вона лише зміцниться у випробуваннях.
Якими будуть війни майбутнього, неясно, проте очевидно, що велика частина використовуваного сьогодні озброєння є пережитком минулого. Зараз є думка, яка стверджує, що великі війни між державами в майбутньому не будуть. Адже це вже буде не війна на поле битви, а знищення держав атомними бомбами і оружжями масової поразки.
Життя це безцінний подарунок, яким треба дорожити. Треба берегти своє власне життя, радіти кожному прожитому дню, і не в якому випадки не відбирати життя у інших. Ні у кого немає на це право.

онив – от і виріс (2) полин на руїнах (Г.Чубач). (3) Віками ткалося мереживо народних переказів про велику княгиню Ольгу як про (4) діяльну, мудру правительку (О. Козуля).А обставинаБ присудокВ підметГ означенняД додаток