де поставить кому? (Тому Бальтазар з допомогою Альпаруса вириває на голові у Цахеса чарівні волосинки і чари зникають.) (Тому вони займають найв

кучерявих верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута. Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межи­річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж на­весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє­рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ. Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця­ми й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі. І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не­існуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радості й щастя творчості (За І. Цюпою)."

Спишіть речення в такій послідовності:а)складносурядні;б)прості,ускладнені однорідними членами.
1 Ластівка день починає,а соловей його кінчає.2 Рота Бідулі втратила в лютому бою понад три чверті бійців,але не відпустила й на крок.3 Ось скоро буде зовсім тепло,і вона з Тарасом піде до лісу.4 Ми троє побраталися і поклялись ніколи не розлучатись. 5 Катря почала розповідати,а Тарас,припавши до неї,ловив кожне слово. 6 Пани перемогли,але не вбили вільного духу,поривання до боротьби за правду й волю. 7 Накрапав дощик,але пожежа не вщухала. 8 Тарас ще звечора збирався в гості до діда Івана і тепер став благати сестричку провести його. 9 Легенький вітерець повіяв із саду і дихав пахощами яблук. 10 Хату батьків Тараса замело до стріхи,а дерева тільки вершками виглядали з-під снігу.

верболозах, що подекуди припадали до води, купаючи у Пслі свої зелені чуби. А далі вигрівалися піщані висипи, немов вибілені сонцем полотна, на яких подекуди виднілися підбіл і зелена рута.

Зелений острів. Так здавна люди звали мальовниче урочище в межи річчі Псла і Хортиці, омите з трьох боків голубою течією. Коли ж на весні вся ця оболонь заливалася повінню, тоді вона була схожа на своє рідне море, у якому купалися дерева, неначе зелені вітрила шаланд. Усі довколишні луки залиті водою, і тільки в середині травня ріки входили у свої береги. Та й тоді, щоб потрапити сюди, треба було переплисти на човні або перейти вбрід кілька рукавів і старих річищ.

Тихе чарівне місце. Трохи далі від Псла над розплесканими озерця ми й затоками росли тополі, осичина, вільхи, берези й дуби. Де-не-де темною стіною здіймалися зарості вільшини, а на ній плівся білястий хміль із золотими китичками і розливав довкола ніжні пахощі.

І докоряв собі Береговець, що малював іноді казна-що, вигадував не існуюче. Або ще й гірше: крутився в щоденній суєті суєт, марнував час... І, може, від того не знав радості й щастя творчості