мини твир Ридна мова в моему житти!

+ 0 -

Kristina19890907

15 янв. 2017 г., 20:35:40 (7 лет назад)

Із самого малечку в словах рідної мови людина відкриває для себе великий і|чарівний світ життя. Мова - безцінний скарб народу. В ній відбито його характер, психічний склад, історію, звичаї, побут. Як- найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу і рідної мови Калиновою, солов'їною назвали прекрасну українську мову поети. Це неповторна мова Шевченка і Франка, Лесі Українки і Коцюбинського,Тичини і Сосюри, Рильського і Малишка ,сучасних представників красного письменств

Українська мова - одна з найрозвиненіших у світі . Вона має величезний) лексичний фонд, багату синоніміку. Ось узяти б слово лелека. Це не єдина назва птаха. Він і чорногуз і бусол, і бусел, і Бузько, і гайстер. А яка різноманітність граматичних' засобів, скільки зменшено- пестливих форм : вітер- вітерець, вітрець, вітрик, вітронько; збільшені- вітрище, вітровище, вітрюга, вітроган,вітрисько.

Окраса української мови - її, милозвучність. Чудові народні пісні сповнені задушевності, ліричності.

Українську мову шанують у світі. Твори українських письменників перекладено в багатьох країнах; водночас тисячі томів світової літератури видано українською мовою.

У пілідному спілкуванні з іншими українська вбирає з них крилаті слова, найвлучніші вирази вживаючи їх як власні, і ми не -завжди замислюємося над тим, звідки вони потрапили до нас. Такі запозичені входять загальнолюдської культури, вони притаманні кожній розвиненій мові.

+ 0 -

Nyasha2001

15 янв. 2017 г., 22:43:41 (7 лет назад)

Мова у моєму житті Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має. З першого моменту свого життя ми чуємо слова. Спілкування з дитиною починається задовго до того, як вона зможе промовити перше слово. Серце маляти, ледве народившись, не знаючи мови, завмирає від голосу матері. «Тихіше, тихіше, ріднесенький!» - шепоче матір синові. Ці слова повні ніжності, любові та турботи. Як затишно засинати під колискову пісню мами, а в тихі зимові вечори, коли на вулиці мороз, приємно забратись на руки дідуся та почути казки про Кирила Кожум'яка, Івасика Телесика, Котигорошка тощо. І вже дорослим, знаходячись далеко – далеко від рідного міста, почувши гімн своєї країни, відчути незбагненну гордість! Чим є таке рідна мова для кожної людини? Це не тільки слова для спілкування. А це і країна, яка тебе виховала, і будинок, в якому ти провів дитинство, перше почуття та перші образи... Ми вважаємо свою мову рідною, тому що говоримо нею з дитинства, думаємо, мріємо, нею говорять наші рідні. Я пишаюся мовою хоча б за те, що в ній є і рішуче слово «боротьба», і ніжне – «кохання», і заспокійливе – «співчуття» та ласкаве – «мама». Знання рідної мови ми набуваємо практично без особливих зусиль і турботи про це. Можна сказати: вона передається нам від батьків «в спадок». Мова допомагає нам вивчати науку і техніку, обряди і традиції, займатися політикою і мистецтвом. З легкістю можна уявити собі світ без електрики, новітніх технологій, газет або журналів. Але чи могло б існувати людство, якби втратило мову?! Мова — це наша культура. Сумно, що останнім часом ми все менше уваги приділяємо розвитку своєї мови — дивної, красивої, чарівної. Багато письменників, наприклад :Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Павло Тичина та Максим Рильський постійно нагадують нам своєю творчістю, що потрібно дуже дбайливо поводитися з цим скарбом. Адже слова можуть ранити сильніше за холодну зброю. Вони проникають в уразливе місце - нашу душу. А вона, як відомо, дуже ранима. Але ще в старовину люди говорили: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина» Знання будь-якої іноземної мови робить тебе новою людиною, збагаченою новою культурою і звичаями країни, де говорять на цій мові. У будь-якому суспільстві одним з правил шанобливої поведінки є уміння вести бесіду рідною мовою гостя. Адже ми не з чуток знаємо, якою пошаною користуються серед нас поліглоти — люди, що володіють багатьма мовами. Іноземна мова - це дорога в новий світ. І, без сумніву, варто піти цією дорогою. Я хочу розповісти старовинну притчу: «Один мудрець побував в країні, де мова людей нагадувала дзюрчання джерела. Повернувшись додому, він розповів своїй сім'ї про подорож і про мову тієї країни. Якось він і його маленький син прогулювалися в лісі. На галявині, по краю якої, дзюрчавши, бігло джерельце, вони сіли відпочити. Хлопчик прислухався і сказав батьку: — Тато, чуєш? І тут хтось уміє говорити тією мовою!» Мені здається, що цим все сказано.. Я впевнена, що лише навчившись цінувати рідну мову, ми зуміємо побудувати гідне майбутнє. Хай це буде декілька високопарно, але я хочу, щоб мої діти гордилися своєю мовою, розмовляли нею і ніколи не забували, що вони родом з України. Вивчайте, розвивайте, бережіть свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим!