у якому столітті відбувались події, що послужили основою для сюжету картини? A. X ст. Б.XIVст. В.XVIIст. Г.XIXст.

2002-ий рік, 1,5 кг.!!

Б.пілот-пілотка,друкар-друкарка, секретар-секретарка; В.голуб-голубка,кухар-кухарка,журналіст-журналістка. 2.Знайдіть рядок, в якому всі іменники середнього роду: А.хінді,ревю,прес-аташе, галіфе, фрау; Б.кашпо, пюре, таксі, лото, ескімо; В.цунамі, метро, торнадо, Сочі, леді; 3.Знайдіть рядок, в якому всі іменники в родовому відмінку однини мають закінчення А: А.Кривий Ріг,понеділок, степ, будинок, метр; Б.дуб, Дніпро, атом, літр, сарай; В.гнів, вересень,інститут, зошит,Дорошенко. 4.В якому рядку всі граматичні форми займенників правильні: А.свойого, собі, твоїми, нашому, ні з чим, з тобою; Б.цеї, нашого, мого,нічиїм, до когось, чиєму; В.абиким, ні з чим, до ньго, будь-якими, нашим, свого. 5.Виправте речення. 1.Моя сукня бордовіша за твою.2.Вітчим став для неї самою близькою людиною. 3. Жінка чекала більш конкретнішої відповіді на своє питання. 4.Золотіших рук як у тебе немає ні в кого. 6.Виправте помилки у реченнях. 1.17 травня 1990 року мною в Перемилянську райзаготконтору здана шипшина в кількості 28 кілограм.2.Я особисто за 10 місяців на очищенні каналів перемістив понад 60 тисяч кубометрів грунту.3.Молодим тваринникам у роботі допомагали дружба і завзяття.І вони успішно впоралися із завданням.4.На ескаваторі працює Іван з Максимом,він нещодавно повернувся з лав армії. 7.Поєднайте числівники з іменниками і поставте їх у форму родового й орудного відмінків: 4(дівчина) , 3 (міністр) , 6 (слово) , 7 (кореспондент). 8.Прочитайте текст.З'ясуйте до якого стилю він належить.Підкресліть як член речення дієприслівники і визначте, яку стилістичну роль вони виконують?Доповніть текст власними роздумами(10 речень). З дистанції декількох десятирічь письменник чітко простежує життєвий шлях свого героя. Підводячи підсумки, згадуючи, герой вихоплює з минулого фрагменти й епізоди,максимально насичені історичним змістом, і об'єднує їх,усвідомлюючи справжнє місце і значення кожного в складному ритмі свого життя . Події, що в більшості випадків складають основу сюжету, відступають на задній план, інколи об"єднуючи окремі етапи життя ледь помітною пунктирною лінією.

переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

35. Основну думку тексту виражено в реченні А. Учитель той, хто сам уміє вчитися. Б. Людина народжується для того, щоб перемагати — обставини, долю, негаразди. В. Для формування особистості педагога дуже важливо писати — те, що йде від серця, від душі. Г. Напружена вчительська робота супроводжувалася художньою діяльністю. 36. Паралельний тип зв’язку речень характерний уривку А. Мене вражала дідова бібліотека. Вона розміщувалась у кількох кімнатах, на чисельних поличках і книжкових шафах. Б. Основна тема, що цікавила майстра, — школа життя. Його персонажі, як правило, динамічні, вони долають внутрішні бар'єри, відкривають себе. В. Він був людиною, педагогом і письменником Таврії. І це відчувалося в усьому, що він зробив і залишив після себе. Г. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Центри життя формуються там, де їх створюють сильні особистості. 37. Основна тема літературної творчості К. Й. Голобородька – це А. Природа рідного краю. Б. Школа життя. В. Світова війна. Г. Історія рідного краю. 38. Жанри журналістики, характерні для творчості К. Й. Голобородька, зазначено в рядку А. Репортажі, нотатки, статті, листи. Б. Інтерв’ю, етюди, спогади, фейлетони. В. Есе, памфлети, статті, роздуми. Г. Нотатки, роздуми, етюди, нариси. 39. Метафору вжито в реченні А. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Б. …Тих, хто може брати життєві висоти, досягати поставленої мети, стверджувати своє право на соціальну вагу, — Кость Йосипович виховав чимало. В. Біографічний, педагогічний, аналітичний досвід у межах майже століття — таким був закономірний матеріал для його літературної творчості. Г. Від перших, свідомих років до останніх, вже будучи відомою у Таврійському краї людиною, він цілеспрямовано працював над собою. 40. У реченні Книга була для Костя Йосиповича квінтесенцією мудрості, продовженням роботи над собою виділене слово можна замінити синонімом А. Значення.Б. Єство.В. Сенс. Г. Толк.

погоджуються з тим, що твердить їх приятель, проте наперед відкидають те, про що говорить несимпатична для них особа або супротивник