чому живе память про козацтво
5-9 класс
|
Козаки були яскравими особистостями. Віра в Бога, любов до свободи і рідної землі, вірність законам козацького побратимства, високі поняття честі і гідності — ось що визначало їхнє життя,тому і досі живе память про козацтво
козаки це були мужні люди які дуже багато зробили і для нас. Важливий вклад в нашу свободу. Вони часто желтвували своїм життям задля нашого спокою миру , та злагоди.
Другие вопросы из категории
дума,наша пісня не вмре,не загине. в.Вони ж дурні,вони ж знімали мірку з твоїх принижень-не з твоєї величі. г.Буду я навчатись мови-блискавиці в клекоті гарячім кованої криці,в корневищі пружному ниви колискової,в леготі шовковому пісні колискової.
Читайте также
Ново/українська, багато/тиражка, хлопець/богатир, полу/станок, жень/шень, південно/західний, західно/український, аби/хто, де/котрий, ні/хто, хтозна/який, будь/що, хто/небудь, аби/до/кого, хтозна/а/чому, на/пам`ять, за/одно, на/щастя, на/швидку, на/поготові, не/дорога, не/моя, не/надійний, не/керована
Будь-ласка допоможіть даю 40 балів
друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.
Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.
Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.
Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.
І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.
Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.
Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.
Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.
Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.