СКЛАДНИЙ ПЛАН ДО ТЕКСТУ..... Моя рідна мова (твір-роздум) Думаю, що недарма мову називають душею народу. Як і всяку душу, її треба вміти зберегти

решить
плизз

осінь над Здвижом"

Жили собі, були собі дві вивірки в густому лісі у дуп­лах. Однаково гарні, пушисті, ловкі. Тільки не однакової здачі. Бо одна з них цілий день трудилася; збирала орішки, гриби, жолуді і все те складала у своїй хатинці, в дуп­лі дерева.А друга була собі зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, ляка­ти пташок у гніздах або сидіти бездільно й свистати на весь бір. А схоче попоїсти — не журиться. Тож літом усю­ди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шульки з ялиць і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цьо­го — та й знову скаче собі весела, сита.Отже, ціле літо весело прожила.Тим часом перша вивірка, працьовита й дбайлива, на­носила собі в дупло повно всякого корму. Це на зиму при­дбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло і м’яко в зимі. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.Так пройшло всеньке літо, в одної вивірки — у праці й журбі, а в другої — в іграшках.Минула вже й дощова осінь, і прийшла холодна зима. В лісі стало сумно і пусто: ні листячка, ні грибів, ні орішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.Сидить собі в тепленькому дуплі роботяща вивірка і гадки про біду не має. Ціле літо на те працювала, щоби в зимі спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Спокійно сидить собі, люлечку-фаєчку покурює.Ой, та не так жилося її лінивій і легкодушній посест­рі. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не пригаздувала. Ні за­собів на зиму нема, ані одного орішка! Лиш холодний ві­тер по хатині свище, гуляє. Сидить бідна вивірка, голодна, марна, змерзла, в клубочок звилася. Кидається по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч погибай з хо­лоду та й голоду!Аж пригадала убога вивірка свою пильну, роботящу сусідку та й думає собі: «Піду я до неї. Хай же поможе чим-небудь, у неї гори припасів. А літом їй поверну

робочих бджіл, одна матка і порівняно невелика кількість трутнів.Будова внутрішніх органів бджоли складна. Серед них можна розрізнити органи травлення, органи кровообігу, дихання та виділення. До цього переліку слід додати воскові залози.Орган захисту робочої бджоли - жало. Воно сховане під черевцем. Там же, унизу черевця, знаходяться отруйні залози. З них у заподіяну жалом ранку виливається отрута.Бджолина отрута на різних людей і тварин діє по-різному. Найчутливішими до неї є коні. Іноді кінь гине від ужалень десятка бджіл. Для більшості людей отрута цих комах нешкідлива. Вона викликає лише біль та незначний набряк, який швидко проходить.Улітку у сильній бджолиній сім'ї близько 70 тис. робочих бджіл. На зміну старим постійно виводяться з лялечок молоді, таким чином, бджолина сім'я постійно оновлюється.

35. Основну думку тексту виражено в реченні А. Учитель той, хто сам уміє вчитися. Б. Людина народжується для того, щоб перемагати — обставини, долю, негаразди. В. Для формування особистості педагога дуже важливо писати — те, що йде від серця, від душі. Г. Напружена вчительська робота супроводжувалася художньою діяльністю. 36. Паралельний тип зв’язку речень характерний уривку А. Мене вражала дідова бібліотека. Вона розміщувалась у кількох кімнатах, на чисельних поличках і книжкових шафах. Б. Основна тема, що цікавила майстра, — школа життя. Його персонажі, як правило, динамічні, вони долають внутрішні бар'єри, відкривають себе. В. Він був людиною, педагогом і письменником Таврії. І це відчувалося в усьому, що він зробив і залишив після себе. Г. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Центри життя формуються там, де їх створюють сильні особистості. 37. Основна тема літературної творчості К. Й. Голобородька – це А. Природа рідного краю. Б. Школа життя. В. Світова війна. Г. Історія рідного краю. 38. Жанри журналістики, характерні для творчості К. Й. Голобородька, зазначено в рядку А. Репортажі, нотатки, статті, листи. Б. Інтерв’ю, етюди, спогади, фейлетони. В. Есе, памфлети, статті, роздуми. Г. Нотатки, роздуми, етюди, нариси. 39. Метафору вжито в реченні А. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Б. …Тих, хто може брати життєві висоти, досягати поставленої мети, стверджувати своє право на соціальну вагу, — Кость Йосипович виховав чимало. В. Біографічний, педагогічний, аналітичний досвід у межах майже століття — таким був закономірний матеріал для його літературної творчості. Г. Від перших, свідомих років до останніх, вже будучи відомою у Таврійському краї людиною, він цілеспрямовано працював над собою. 40. У реченні Книга була для Костя Йосиповича квінтесенцією мудрості, продовженням роботи над собою виділене слово можна замінити синонімом А. Значення.Б. Єство.В. Сенс. Г. Толк.

1. У недобру для серця пору я сказала комусь Люблю. 2. Я так давно
тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити Навчи мене ботаніко роси з
пелюсток мрій на землю не трусити. 3. Роби добро мені казала мати і чисту
совість не віддай за шмати. 4. Мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє
бузиновий Пан чому верба від крапель кришталева мені сказала Здрастуй! крізь
туман . 5. Важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив
як слід. 6. Ми діждемось що прийдуть і напишуть Тут був народ і звався
Україною. 7. Запитаймо у себе Відколи з якої пори почали українці себе у собі
зневажати. 8. Чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось
люди. 9. Дні коротшають так само непомітно як людське життя думала
мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю Пробач моя вина.
11. Прийшла любов до мене й тихо прошептала Все тлінне в світі все це суєта.
12. Тим-то бабуся-покійничка було каже Не стає не стає моя дитино таких
дівчат і козаків на Вкраїні як за мого дівування було. 13. Хіба щось погане
приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. Ось
я йду! обізвалась зима. 15. Ох голубе Лисиця застогнала Бодай би вже й не
жить як отаке терпіть . 16. Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб
надаремно 17. Коли шептав тобі Кохаю я був як травень молодий. 18. Час
минає! звикли ви казати. 19. Невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. Де ви
були? запитала з тривогою. Я вже зачекалася. 21. І прошепчу тобі Кохаю… за
тебе Богу помолюсь.

"Ой лукава буває зима!
Спершу то ніби й нічого, навіть утішно: кружляють у повітрі такі собі літаєчки. Але потім повалить густий лапатий сніг, візьметься мороз...."
слова для довідки: замурує кожну шпаринку, довга ніч, голодні пташки, ближче до житла людей, чекають на допомогу, вдається перезимувати.

допоможіть будь ласкаааа))