Мова- це доля народу,і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

Хомовича

5. Любов Іванівну

(По тихих водах Дунаю проплив парплав і виразно виткнувся на палаючі обрії....)
СРОЧНО!!! Будь ласка))

Мова це глибинні пласти духовного життя народу. У стороні північній небо оксамитове. Наше минуле як перекотиполе.

Тополі на видноколі . Високі пірамідальні дерева обіч доріг . Спекотного дня їхні верхи темною зеленню здалека манили мандрівників . Дійти б лишень ! Під тополями відпочити , а там уже коротша путь до мети залишиться , долати її легше стане !
Під цими високими деревами чисте повітря . Недаремно ж древні пращури висаджували ошатні тополі біля жител . Росои вони й там , де відбувалися народні зібрання . Під придорожніми тополями зупинялися на відпочинок мандрівники . У рятівному затінку ставили у спеку своїх волів і чумаки , що їздили в дальні краї по сіль .
Постали тополі на сторожі наших поселень , щоб вести хапеклу боротьбу з лихими вітровіями , змагатися з безжалісною стихією.

очень срочно завтро по етому к.р

Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли. Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині... Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном. Лелеки , що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо. Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку ....