Вірний друг-то великий скарб

Згадую пам’ятний вечір у школі — вечір великої шани до мами — і думаю про святе. Я хочу поклонитися мамі, сказати сивин Це мати, яка виховала двох синів і доньку. Вклоняюся вам, дорога мамо, а у вашій особі всім матерям. Вони дарують нам життя, перші виводять нас на дороги життя, роблять з нас поетів, журналістів, педагогів, роблять з нас людей. Ми завдчувати (кому чим, за що) критчна мить Мама чує наш перший крик як вітання ше слово і зробити перший крок. Мама дала нам життя й охо роняє це життя, як ангел хранитель. А коли нам важко, то в критичну мить кличемо маму порятувати нас.
Радість велика, коли мати жива, коли можна сісти коло мами і разом заспівати пісню, як у дитячі роки. Цю радість треба берегти, так дорожити нею, як найсвятішим у житті (За Я. Гояном).

зустрічаючись у житті, з різними людьми, безпомилково визнанати, хто твій справжній друг, а хто лише зветься таким, а насправді байдужий до твоєї долі, а то й приховує свою ворожість?

Діти принесли з лісу їжака, довго гралися ним. їжак не хотів розгорнутись, настовбурчив голки, то вони кидали ним об землю, пробували лоскотати патичками — й хоч би тобі що! Навіть цьку вали собакою, який, пирхаючи, обнюхував те жалке тіло, про бував перевернути лапами, але скоро поранився і, підібгавши хвоста, відбіг убік. Зрештою, подумали, що замучили їжака, а тому покинули його в купі листя, а самі порозбігались по домів ках, бо вже вечоріло.

Я його побачив, коли зійшов з поїзда і прямував стежкою, що вела поміж старим парком і великим садом. Хтось десь палив багаття; й хоч полум'я не було видно, проте рідесенький дим синьою пеленою стелився над самою землею. Повітря пахло анто нівками і чимось таким особливим, що нагадувало дитинство й те, як ми колись згрібали листя й палили на городі, де вже викопали картоплю... їжак, видно, ще не очумався, бо лежав там, де його й покинули, згорнувшись тугим клубком.

Я зупинився, очікуючи, коли він спробує побігти. Проте їжак наче вмер. Нагнувся над ним, торкнувся голок — тверді, вони мало не впивалися в долоню. Тоді я втягнув праву руку в рукав, таким чином замотавши її, і, нагнувшись ще нижче, попхнув їжака собі на полу плаща й поніс із собою.

їжак не розпростувався і, важкий, колов мені своїми шпиль ками долоню, а то й бік, коли я міцніше притискав його до себе. Від того, що зустрівся з їжаком, а тепер ніс його в загорнутій полі плаща, стало мені добре, і я чомусь навіть усміхався.

В кімнаті я запалив світло і вже тоді поклав їжака в кутку біля груби. Він там упав, як неживий, і тільки, либонь, ще тугіше згорнувся, ще гостріше повиставляв шпильки. Ну, що ж, це твоє діло, як тобі триматись, як поводитись, думав я, можеш побоюва тись, остерігатись. Можливо, й зрозумієш, що я проти тебе не маю нічого лихого, але ж ти дике лісове звіря, ти завжди боїшся й осте рігаєшся,— і, може, завдяки цьому й живеш іще... Ну, добре, ось тобі яблуко, ось тобі друге. А що ж іще тобі до вподоби?

Вийшов надвір, назбирав грушок-гниличок під грушею, і всі висипав перед їжаком, котрий, либонь, і не ворухнувся за цей час... А-а, тобі, мабуть, хочеться молока, я чув, ти його любиш. Проте молока в квартирі не було, довелося йти до сусідів. Сусіди налили мені у фіолетову пластмасову чашечку — ах, так, вони розуміють, це для їжака, і, мабуть, для того, яким сьогодні бавились діти.

Кімнату залило світло, їжак непорушно лежав у кутку. Він, звичайно, чув, що я і вдруге виходив з кімнати, але щось тут лякало його, насторожувало. Налив молоко в тарілочку, поставив коло яблук та грушок. Цікаво, що ж його непокоїть? Чи не елек тричне світло? Мабуть, воно, бо їжак у лісі звик до місячного, а це для нього — вороже...

зустрічаючись у житті, з різними людьми, безпомилково визнанати, хто твій справжній друг, а хто лише зветься таким, а насправді байдужий до твоєї долі, а то й приховує свою ворожість?

компонент у речення можуть вносити:
А присудки;
Б інверсії;
В поширені означення;
Г другорядні члени речення.
3. З’ясуйте, в якому реченні пропущено
тире між підметом і присудком:
А Гомоніти з високим начальством було для
Хоми втіхою (О. Гончар).
Б Жити значить безперервно рухатися вперед
(С. Джонсон). В Твоя любов як сміх дитячий
(Д. Іванов).
Д Ми сірі гуси в хмарі (А. Малишко).
4. Укажіть двоскладне речення, яке легко
перебудувати на односкладне.
А Тайга не давала йому нічого.
Б Дівчина враз насупилась, розгнівалася.
В Даремно він нишпорив з пильністю вченого
і з відчаєм голодного.
Г Його гнала вперед надзвичайна впертість,
сто разів випробувана і загартована
мужність (З творів І. Багряного).
5. Укажіть речення, в якому неправомірно
пропущено кому між однорідними
членами.
А Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і
нескінченний Чумацький Шлях простягався у
вічність двома велетенськими кривими
коліями (О. Довженко).
128
Усі уроки української мови в 11 класі.
Академічний рівень
Б Леся полюбила Сомка іще тоді, як він було
носить її на руках і дарує їй то золоті сережки,
то добре намисто.
В Іще тоді звав він її своєю судженою і зложив
з Черевани- хою руки.
Г Защеміло горде дівоче серденько, да
мовчала небога не сказала й матері (З
творів П. Куліша).
6. З’ясуйте, в якому з речень вжито зайву
кому.
А Марія переживала прочитане, раділа чи
плакала разом із тими людьми, про яких
оповідала книжка.
Б Гнат як міг припрошував, підкладав їй, що
видавалося йому смачнішим, годував
цукерками, як дитину.
В Піднесена й урочисто чиста Марія приймала
свої дари, цілувала кожного в уста, а
Мартина — схилилася і, як батька, поцілувала
в руку.
Г Одарці дещо не до вподоби, що Марія
занехаяла старосвітські звичаї, і не
вбиралася до шлюбу, як це було прийнято,
але такі вже настали часи (З творів У.
Самчука).
7. Визначте, яке з речень ілюструє правило
вживання двокрапки після
узагальнювального слова перед
однорідними.
А З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан,
сюсюкає, а мати теж сюсюкає.
Б І далі (щоб не забути): у перший, у другий,
як і в дальші томики я вкладаю речі, ще ніде
не друковані.
В Дивишся на гетьманський ліс, згадується:
гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII і т. ін.
(З творів М. Хвильового). Г Все зберегла моя
уява: ті ночі зоряні, ті дні (В. Сосюра).
8. З’ясуйте, в якому з речень двокрапка
після узагальнювального слова перед
однорідними членами невиправдано
пропущена. А Тьотя Бася не обідала її
обід з’їв хтось. (У. Самчук)
Б Йшли разом до комори, розглядали та
упорядковували свої подарунки хустки,
спідниці, полотно. (У. Самчук)
В Люблю дивитись на Дніпро з його стрімких
високих круч (В. Сосюра)
Г Павлина Анфисівна сама ж невинність вона
ж не знала, що Анфиса Павлівна дитячу
котлету їла (3 творів М. Хвильового).
9. З’ясуйте, в якому з речень після
однорідних членів замість коми слід
поставити тире.
А Сусіди посідали на призьбі, запалили
люльки, вернулись до своєї розмови (С.
Васильченко).
Стилістика простих речень
129
Б Він приніс здоровий пучок ласкавцю,
гвоздиків та крокусу, котрий вже зацвів
жовтогарячими патлатими квітками (І.
Нечуй-Левицький).
В І зелений садок, і маленька пасіка в садку
під горою, і криниця під грушею, і левада, і
зелена діброва на горах, і розмова з
Лавріном за пасікою, все ніби заквітчало
свекрову хату квітками та залило пахощами (І.
Нечуй-Левицький). Г Як не любити зими
сніжно-синьої на Україні моїй, Саду старого в
пухнастому інеї, Сивих, веселих завій? (М.
Рильський).
10. Укажіть речення, що потребує
стилістичної правки.
А У поемі «Сон» Тарас Шевченко зображує
тяжку долю українського селянства.
Б Після одруження інститутка почала жити на
хуторі чоловіка.
В Панночка сердилась на Устину з Прокопом і
на свого чоловіка, на полковника, гостей, що
не зручно при них їй було заборонити їм
повінчатися.
Г За те, що Прокіп не дав панночці зобидити
Устину, його віддали в москалі.
11. З’ясуйте, що виражає в реченні
звертання ^ О земле рідная! Не
жатиме неситий пшениці на твоїх
ланах! (М. Рильський) А докір;
Б радість;
В іронію;
Г гідність.
12. Визначте, що виражає вжите у реченні
вставне слово
Ось, нарешті, видко віддалік і її будинок (Ю.
Яновський).
А впевненість або невпевненість у
повідомленні;
Б почуття (емоційна оцінка повідомлюваного);
В ввічливість для активізації бесіди;
Г вказівку на джерело повідомлення.