Поставте нужные знаки!

1. Розлившись безбережним морем понад землею й (1) позапалювавши на небі не злічимі свічечки, ніч пустилася на чари. 2. Дмухнула по лугах і покрила густими сивими туманами пари, що стояли (2) непорушно, мов полки готові в далекий похід. 3. Широчезною долонею вона погладила по ланах і полях. 4. І (3) колосисті лани жита й пшениці, похилившись із легким шелестом під тією долонею, вирівнялися й стали тихі, нерухомі. 5. І здавалось, що
вся природа стишилась, завмерла на мить у (4) якомусь німому очікуванні (За І. Франком).
7. Укажіть, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку
А у другому
Б у третьому
В у четвертому
Г у п’ятому
8. Укажіть, у якому слові допущено орфографічну помилку
А непорушно
Б не злічимі
В шелестом
Г стишилась
9. Укажіть, якими частинами мови є виділені слова (цифра в дужках позначає наступне
слово)
А займенник
Б дієприслівник (форма дієслова)
В прикметник
Г сполучник
Д прислівник
10. Прочитайте речення, з’ясуйте, якими членами речення є виділені слова (цифра в дужках
позначає наступне слово)
Тактовність починається (1) з уміння поводитися з кожною людиною залежно від її душевного стану (А. Коваль). Коли (2) вивчаєш архівну справу того чи іншого класика нашої літератури, упадає в око одна обставина: майже (3) кожен з них приберіг для нащадків (4) численні фольклорні записи (В. Скуратівський).
А означення
Б обставина
В додаток
Г підмет
Д присудок

почорнілі цегляні стіни, лупиться під палаючим сонцем старенький, вимитий дощами дах, задумливо шепочуть над школою статні сокири.

будь-ласка скоріше
мені на завтра

Я зрозумів що кохав її як і завжди як і весь цей час...
как расставить знаки препинания
Я понял что любил ее как і всегда как и все это время

очень срочно завтро по етому к.р

Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли. Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині... Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном. Лелеки , що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо. Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку ....

Рожевий день палав гули на квітах бджоли

Мова це глибинні пласти духовного життя народу. У стороні північній небо оксамитове. Наше минуле як перекотиполе.