я не знаю 5 фразеологічних зворотив?

вітер по долині – пішла дібровою луна Минають дні, минає літо, настала осінь гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину .

друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.

а)не/договоривши ,не/здужати ,не/грюкнути,
б)не/знає,не/зачерствіло,не/впізнавши,
в)не/притомніти,не/хтувати,не/вірити

А нітрохи (не)холодно;
Б бабуся (не)здужає;
В (не)прочитавши й сторінки.
9. Укажіть випадок, коли не пишеться окремо:
А (не)друг, а ворог;
Б (не)вдаха;
В (не)навидіти.
10. Укажіть випадок, коли ні пишеться окремо:
А не знаю, (ні)хто він такий, (ні)де він живе;
Б (ні)скільки не взяв;
В (ні)як не привітав.
11. Укажіть речення, у якому вигук не відокремлюється (розділові
знаки опущено).
А Ой як ви мене налякали!
Б О сину мій не забувай про мене!
В Ах яка прекрасна квітка!

ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ЗАВТРА КОНТРОЛЬНАЯ ЗА ГОД!!!!!!!!!!