Яким буває осинній дощ?

- додаток миж двох вогнив - обставина

а) Орися якийсь час дивилася вслід йому, вражена й збентежена ( М. Івченко).
б) За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний).
в) У глибокій долині, між мальовничих горбів, стоїть велика хата, біля якої ростуть три могутні дуби (Т. Шевченко).
г) Він застав у хаті Софію, першу сестру Мотрину, ще не стару, балакучу жінку (М. Коцюбинський).

б) Жіночі голоси, чисті, високі і сильні, мов янгольські хори, вели побожну пісню ( М. Коцюбинський).
в) Її вражала розкішна картина осінньої природи, обсипана сонячним промінням під чистим блакитним небом (М. Коцюбинський).
г) Квітчайтесь юністю. Вона, завзята, усі квітки земні перевершить (М. Рильський).

кота. Пішли на базар і купили… Ні! Не самовар! А кота! Був собі котик
біленький, лапки і хвостик чорненькі, вушка стирчали сіренькі, а
мордочка була кругленька. І такий він був ласкавий і чепурненький, що
тіточка з дядечком вирішили забрати його до себе жити. Назвали котика
просто — Кузя. Котик ріс-ріс і виріс. Вушка в нього стали великими,
лапки стали лапищами, хвіст став хвостищем. І дуже полюбляв кіт виходити
на полювання. То мишку підстереже, то горобчика, то синичку, а то й
велику сороку принесе додому.
- То все пустощі, — говорив Кузя своїм знайомим котам. Я от увечері виходжу на крокодила.
- Невже, няу? — дивувалися сусідські коти.
- Аякже. Скільки я буду на дрібноті сидіти?
Кузя вихвалявся своїми перемогами та навіть запросив на полювання
Сімбу й Короля — своїх друзів-котів. Увечері вони разом підкріпилися
котячим кормом і після перепочинку відправилися до величезної калюжі
посеред дороги.
- Залягайте в кущах і дивіться, як я здолаю це чудовисько, — гордовито заявив Кузя.
Сімба так перелякався, що заліз на дерево, а Король підкрався ближче
та сховався під опалим листям. Тільки Кузя залишався стійким і мужнім.
Він пригнувся та прокрався до крокодилячого лігва. Серце його
колотилося, але про це знав тільки він… Не один вечір вистежував Кузя це
чудовисько. Воно було неповоротким і великим. Часом опускалося глибше у
воду, а іноді валялося на березі незворушно, особливо, коли не було
дощу. Любило чудовисько пірнати під час дощу, коли машина через «озеро»
проїздила. Тоді все тіло пірнало під воду та знову вилазило на берег. І
кожного разу на тому самому місці.
Кузя чекав довго й терпляче. Заходив то справа, то зліва. Зрештою,
підкрався до крокодила і скочив йому на самісіньку спину, вхопившись
зубами в крокодилячий ніс. Але крокодил — ні з місця. Тільки зуби
посипалися. У Кузі. Цілих три зуби втратив Кузя в цьому двобої. А тут ще
й машина проїхала та разом із крокодилом накрила його хвилею бруду.
- Хе-хе, злізай, Сімбо, з дерева! Ти теж можеш вполювати та
кого крокодила. Бо ніякий це не крокодил, а звичайна дровиняка в калюжі.
Повернулися коти додому. Кузя скоро забув про своє невдале полювання.
І прожив ще довго й щасливо на радість тітоньці й Дядечкові. А молодим
котам часто розповідав про те, як давним-давно в цих краях водилися
крокодили та він усіх їх переміг.
Протистояння добра та зла в казці С. Маршака «Дванадцять вдісяців»
Декілька разів я читав казку «Дванадцять місяців», декілька разів
дивився відео. Казка мені дуже подобається. Одразу виникає симпатія до
пасербиці. Вона трудолюбива, добра. Дівчинка повертається додому в
зимову хуртовину й знов іде до лісу, бо жадібні мачуха зі своєю дочкою
мріють про золото. Вони вибирають найбільший кошик. Якщо в такий кошик
набрати пролісків, то «на золоті їстимеш-питимеш, у золоті ходитимеш, у
золото взуєшся, золотом пуха завісиш». І дівчина могла б не піти,
сховатися десь у затишку, а потім повернутися додому й сказати, що
пролісків у лісі не знайшла. Пасербиця так не робить. Вона не може
обманювати. І робить те, що їй наказали.
У казці на самому початку є ще один жорстокий персонаж — королева.
Вона також сирітка, як і пасербиця. Але вона має владу та зовсім не
думає про інших. Королева вередлива. Вона навіть не задумується над
чиїмось життям і вирішує стратити людину тільки тому, що «стратити»
коротше за «помилувати».
Мені було дуже жаль дівчинку. Заметіль, хуртовина, мороз. Вона
замерзає. Аж раптом — зустріч із місяцями. Тепер я розумію, що все буде
добре. І справді, добро перемагає. Молода королева, хоч і вередлива, але
розібралася, що баба з дочкою — «брехухи» і насправді не вони в ліс
ходили, не вони проліски збирали. Баба з дочкою були такі жадібні й
«гавкітливі», що перетворилися на собак. Королева навчилася бути
ввічливою та розумною.
У казці добро перемагає зло. І хоча баба з дочкою і перетворилися на
собак, вони ще можуть стати людьми, якщо будуть смирнішими й добрішими.
Самуїл Маршак показав, якими непривабливими бувають злі й вередливі
люди. Нікому не хочеться бути схожим на бабу та ЇЇ дочку. Казка вчить
бути добрим і чуйним.

закінчення У

2) укажіть групу слів , у кожному з яких правильно виділено суфікс

( А ) віконечко -суфікс ЕЧКО

( Б) вовчик - суфікс ЧИК

( В) картинка - суфікс ТИНК

3) Укажіть слово , у формах якого звук ( і ) не чергується з ( о) або ( е)

( А ) сніг , хліб , кінець

( Б ) піч , промінь , грім

( В ) витікати , заплітати , підмітати

ВАРІАНТ 2
Завдання 1-6 мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише ОДНА правильна. Оберіть правильну відповідь.
1. Виберіть варіант, який є закінченням визначення.Точно переданий уривок будь-якого висловлювання чи письмового твору, що наводиться для підтвердження або пояснення своїх думок називається…
A) прямою мовою; Б) непрямою мовою; B) діалогом; Г) цитатою.
2. Виберіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено).
A) Боже, яка краса! обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б) Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В. Сухомлинський).
B) Не кидайте хлібом, він святий! – в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій (М. Рильський).
Г) Сахно запитав, як здоров’я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони заводити садок… (В. Собко).
3. Виберіть рядок, у якому цитату записано неправильно.
A) «Кобзар», за словами Івана Франка, – це: ціла епоха в історії духовного розвитку українського народу.
Б) Максим Рильський писав, що словник – «пишний яр, а не сумне провалля».