Статистика
Всего в нашей базе более 4 327 664 вопросов и 6 445 979 ответов!

вічливість головна прекраса людини

10-11 класс

Hezret 05 апр. 2014 г., 17:42:06 (10 лет назад)
Рейтинг
+ 0 -
0 Жалоба
+ 0 -
Daha25
05 апр. 2014 г., 19:43:46 (10 лет назад)

Ввічливість — основа етикетного спілкування
В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставленні до людей. Про це, зокрема, свідчить чимало слів на позначення цієї якості: ввічливий, вихований, ґречний, запобігливий, лю-б'язний, обхідливий, поштивий, приеігіний, уважні""-, чемний, шанобливий... Цю низку синонімів суттєво доповнюють олова, запозичені з ітглтіх мов: галантний, делікатний, коректний, куртуазний, тактовний тощо. Головним у цій низці є слово ввічливий — "який дотримується правил пристойності, вияв-ляє уважність; чемний". Інші синоніми називають різні від-тінки ввічливості. Скажімо, люб'язний — це "уважний, привіт-ний до кого-небудь", тактовний — "який володіє відчуттям міри, такту".
Ввічливість — це чемність, дотримання правил пристойності у вчинках і в мовленні, вияв вихованості. Це основа етикетної поведінки, невід'ємна ознака нормальних взаємин між людьми.
Ще великий князь Володимир Мономах (1053—1125) у сла-ветному "Поуттенні", звертаючись до своїх дітей та всіх, хто слухатиме цю його "грамотицю", радив: "при старших годить-ся мовчати, премудрих слухати", "бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати", "не лютувати словом, не гань-бити нікого в розмові", "брехні остерігатись", "не проминути ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй ійолиги". По-дібно міркували люди в інші часи та в інших краях. Іспанський філософ XVII ст. Бальтасар Грасіан писав: "Грубість шкодить усьому, і::зіть справедливому і розумному, люб'язність усе скрашує: позолотить "ні", підсолодить істину, підрум'янить навіть старість. У всіх правилах важливо "як"...". Оце "як" — як сказано, написало, поглинуто, відреаговано, як сидимо, вітаємось, їмо, жестикулюємо тощо — для культури спіл-кування має першорядне значення. Дуже часто саме від.нього залежить успіх чи неуспіх контактів між людьми.
Традиційно розрізняють внутрішню, глибинну, і зовнішню, поверхову, культуру. Протиставляються, з одного боку, духовні багатства людини, її моральність, а з другого — дотримання норм пристойності. Бґ'.іперечно, суспільно вартісною є людина з багатим духовним світом, високою моральністю, розвиненим почуттям справедливості, громадянського обов'язку тощо. Про-те жодна з цих цнот не підкаже людині, як, наприклад, цілу-вати дамі руку чи як поводитися на фуршєті. Людство легше любити, ніж конкретну людину, тому часом носії "високої куль-тури" нізащо не поступляться літній людині нижньою поли-цею в купе потягу і не допоможуть їй винести валізу з вагона. Внутрішня і зовнішня культури мають органічно поєднувати-ся, гармонійно доповнюючи одна одну.
Ввічлива лгсдина не буде говорити непристойні речі або ж по-рушувати теми, що через певні причини можуть бути неприєм-ними для співрозмовника, наприклад, із лисим про зачіски, з бездітним — про дітей, з людьми, які мають фізичні вади, — про конкурси краси тощо. Вихованість і природний такт не дозволять кепкувати з дефектів чийогось мовлення, з манери говоріння, наділяти людей образливими прізвиськами, лихо-словити щодо незвичних імен і "неестетичних" прізвищ. Ґреч-ність вимагає ніколи не згадувати про те негативне, в чому людина не винна. Чемний спілкувальник не питатиме про вік жінки, сімейні таємниці, хвороби, нещастя, не цікавитиметь-ся чужими доходами й витратами, не рахуватиме гроші "в чу-жій кишені". Водночас він не надто посвячуватиме інших людей у свої проблемі: — не розповідатиме про те, що їм нецікаво слухати і не потрібно. Тактовна людина не висміюватиме інших люднії як приватних осіб, не обговорюватиме їх "поза очі", не повчати:,,"., і;., "читатиме мораль", не впр:лвлятимсті>ся в ущип-ливості, не підштрикуватиме папівзавуальованийш натяками, порівняннями, метафорами на зразок 3 цією валізою обережно, як із родичеві: вона із свинячої шкіри!
Ввічливі люди знають, що мовчати з розумним виглядом і кривою посмішкою, коліт запитують, ще непристойніше, ніж просторікувати, коли не питають. Ґречній людині відомо, — і цим вена керується, — що не можна говорити все, іцо я про неї (нього) знаю і думаю, принаймні тому, що дурні думки на-відують усіх людей, але тільки дурні висловлюють їх уголос, Якщо ввічлива людина позбавлена почуття гумору, вона не дра-туватиме присутніх вимученими власними або, частіше, чужи-ми дотепями й "бородатими" анекдотами та не буде сама з них реготати.

Ответить

Читайте также

Емоційно-експресивний або стилістичний

компонент у речення можуть вносити:
А присудки;
Б інверсії;
В поширені означення;
Г другорядні члени речення.
3. З’ясуйте, в якому реченні пропущено
тире між підметом і присудком:
А Гомоніти з високим начальством було для
Хоми втіхою (О. Гончар).
Б Жити значить безперервно рухатися вперед
(С. Джонсон). В Твоя любов як сміх дитячий
(Д. Іванов).
Д Ми сірі гуси в хмарі (А. Малишко).
4. Укажіть двоскладне речення, яке легко
перебудувати на односкладне.
А Тайга не давала йому нічого.
Б Дівчина враз насупилась, розгнівалася.
В Даремно він нишпорив з пильністю вченого
і з відчаєм голодного.
Г Його гнала вперед надзвичайна впертість,
сто разів випробувана і загартована
мужність (З творів І. Багряного).
5. Укажіть речення, в якому неправомірно
пропущено кому між однорідними
членами.
А Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і
нескінченний Чумацький Шлях простягався у
вічність двома велетенськими кривими
коліями (О. Довженко).
128
Усі уроки української мови в 11 класі.
Академічний рівень
Б Леся полюбила Сомка іще тоді, як він було
носить її на руках і дарує їй то золоті сережки,
то добре намисто.
В Іще тоді звав він її своєю судженою і зложив
з Черевани- хою руки.
Г Защеміло горде дівоче серденько, да
мовчала небога не сказала й матері (З
творів П. Куліша).
6. З’ясуйте, в якому з речень вжито зайву
кому.
А Марія переживала прочитане, раділа чи
плакала разом із тими людьми, про яких
оповідала книжка.
Б Гнат як міг припрошував, підкладав їй, що
видавалося йому смачнішим, годував
цукерками, як дитину.
В Піднесена й урочисто чиста Марія приймала
свої дари, цілувала кожного в уста, а
Мартина — схилилася і, як батька, поцілувала
в руку.
Г Одарці дещо не до вподоби, що Марія
занехаяла старосвітські звичаї, і не
вбиралася до шлюбу, як це було прийнято,
але такі вже настали часи (З творів У.
Самчука).
7. Визначте, яке з речень ілюструє правило
вживання двокрапки після
узагальнювального слова перед
однорідними.
А З Оксаною от що: їй 17 літ, батько її, Рубан,
сюсюкає, а мати теж сюсюкає.
Б І далі (щоб не забути): у перший, у другий,
як і в дальші томики я вкладаю речі, ще ніде
не друковані.
В Дивишся на гетьманський ліс, згадується:
гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII і т. ін.
(З творів М. Хвильового). Г Все зберегла моя
уява: ті ночі зоряні, ті дні (В. Сосюра).
8. З’ясуйте, в якому з речень двокрапка
після узагальнювального слова перед
однорідними членами невиправдано
пропущена. А Тьотя Бася не обідала її
обід з’їв хтось. (У. Самчук)
Б Йшли разом до комори, розглядали та
упорядковували свої подарунки хустки,
спідниці, полотно. (У. Самчук)
В Люблю дивитись на Дніпро з його стрімких
високих круч (В. Сосюра)
Г Павлина Анфисівна сама ж невинність вона
ж не знала, що Анфиса Павлівна дитячу
котлету їла (3 творів М. Хвильового).
9. З’ясуйте, в якому з речень після
однорідних членів замість коми слід
поставити тире.
А Сусіди посідали на призьбі, запалили
люльки, вернулись до своєї розмови (С.
Васильченко).
Стилістика простих речень
129
Б Він приніс здоровий пучок ласкавцю,
гвоздиків та крокусу, котрий вже зацвів
жовтогарячими патлатими квітками (І.
Нечуй-Левицький).
В І зелений садок, і маленька пасіка в садку
під горою, і криниця під грушею, і левада, і
зелена діброва на горах, і розмова з
Лавріном за пасікою, все ніби заквітчало
свекрову хату квітками та залило пахощами (І.
Нечуй-Левицький). Г Як не любити зими
сніжно-синьої на Україні моїй, Саду старого в
пухнастому інеї, Сивих, веселих завій? (М.
Рильський).
10. Укажіть речення, що потребує
стилістичної правки.
А У поемі «Сон» Тарас Шевченко зображує
тяжку долю українського селянства.
Б Після одруження інститутка почала жити на
хуторі чоловіка.
В Панночка сердилась на Устину з Прокопом і
на свого чоловіка, на полковника, гостей, що
не зручно при них їй було заборонити їм
повінчатися.
Г За те, що Прокіп не дав панночці зобидити
Устину, його віддали в москалі.
11. З’ясуйте, що виражає в реченні
звертання ^ О земле рідная! Не
жатиме неситий пшениці на твоїх
ланах! (М. Рильський) А докір;
Б радість;
В іронію;
Г гідність.
12. Визначте, що виражає вжите у реченні
вставне слово
Ось, нарешті, видко віддалік і її будинок (Ю.
Яновський).
А впевненість або невпевненість у
повідомленні;
Б почуття (емоційна оцінка повідомлюваного);
В ввічливість для активізації бесіди;
Г вказівку на джерело повідомлення.

Виберіть із дужок один із варіантів слова. Поясніть свій вибір.

Під час бесіди слід контролювати психологічний стан як свій, так (і, й) співрозмовника. Якщо хтось (із, з, зі) учасників спілкування збуджується, то варто дати йому можливість заспокоїтися, (і, й) тільки після цього продовжувати бесіду.
Результат бесіди не завжди може задовольнити обох співрозмовників, бо наслідком обговорення може стати (й, і) «так», (і, й) «ні». Наприкінці бесіди доцільно висловити сподівання на подальше співробітництво, подати себе так, щоб залишити (в, у) співрозмовника добру згадку про себе. Прощаючись, бажано поводитися так, щоб між співрозмовником виникло почуття «ми».
Звичайно, процес перебігу бесіди залежить від індивідуальних особливостей співрозмовників, їх (у, в)міння взаємодіяти відповідно до етичних вимог (ф, і) психологічних механізмів спілкування та відповідної (бажано гуманістичної) установи на результат бесіди (й, і) співрозмовника. Тому для ефективного ведення ділової бесіди важливо розвивати (у, в) собі такі риси: комунікативні (зокрема, віру в себе, ввічливість, життєрадісність, позитивне ставлення до критики, тактовність); робочі (зокрема, старанність, ініціативність, добру пам'ять, адаптивність, правдивість) (3 посібника).

вічливість по японські
ПРОВЕРЬТЕ НА ОШИБКИ СОЧИНЕНИЕ, ПОЖАЛУЙСТА..) БУДУ БЛАГОДАРНА) Я думаю, що людина повинна жити в гармонії з природою. Людина і природа

повинні бути єдиним цілим.

Я так думаю, тому що людина, взагалі-то, є тільки «дитиною» природи. Мати-природа народила людину, як і її менших братів та сестер: звірів, пташок, дерев, квітів тощо. І, на мою думку, неправильним та хибним є те, що людина вирішила нібито вона вища за природу та може керувати нею. Люди зовсім знахабніли, бо вважають, що природа їм навіть щось винна. А це не так, мало того, що природа породила людину, дозволила їй жити на своїх просторах, милуватися її краєвидами, так вона ще й дозволила людині, заради виживання, харчуватися братами своїми меншими. Чому ж ми люди цього не цінуємо? Я майже впевнена, що зараз не знайдеться жодної людини, яка б покинула промислові центри міста заради життя в гармонії з природою, як колись.

До цих роздумів мене наштовхнули твори Хемінгуея «Старий і море» та Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів». Цих письменників особливо хвилювали відносини людини з природою. Наприклад, Кавабату Ясунарі хвилювала доля людини у стрімкому світі машин і технічних зручностей, що віддаляли особистість від природи і вікових традицій. Тому він вирішив написати свою повість «Тисяча журавлів», в якій природа посідає особливе місце. Життя природи і
людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід'ємного зв'язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов'язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати у закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, і з самим собою. Кавабата закликає
вчитися у природи, проникати в її таємниці, він бачить у
спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. А Хемінгуей у своїй повісті-притчі «Старий і море» показує, що людина є частиною природи. Через головного героя твору – рибалку Сантьяго він доносить до людини розуміння того, що вона несе за свої вчинки відповідальність перед природою. Наприклад, старого рибалку навіть обтяжує думка про те, що людина вимагає їжі в моря. Хемінгуей доводить, що люди повинні розуміти свій вічний зв'язок з природою та керуватися совістю та розумом у стосунках з нею.

Отже, читаючи твори Хемінгуея та Кавабати Ясунарі, я остаточно переконалась в тому, що людина повинна жити в гармонії з природою. В тому, що людина не має права забувати про свою відповідальність перед природою. Та людина не повинна вважати, що вона є вищою за природу. Якщо ніколи не забувати цих порад видатних письменників, людство наладить свої стосунки з матінкою-природою і буде жити з нею в злагоді та любові.



Вы находитесь на странице вопроса "вічливість головна прекраса людини", категории "українська мова". Данный вопрос относится к разделу "10-11" классов. Здесь вы сможете получить ответ, а также обсудить вопрос с посетителями сайта. Автоматический умный поиск поможет найти похожие вопросы в категории "українська мова". Если ваш вопрос отличается или ответы не подходят, вы можете задать новый вопрос, воспользовавшись кнопкой в верхней части сайта.