Допоможіть будь-ласка написати твір на тему"люби природу не для себе,люби для неї"

+ 0 -

Mariiaturkina

02 июня 2013 г., 6:48:17 (10 лет назад)

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Вона завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів — усе це викликає дорога серцю, ні з чим не зрівнянна природа рідного краю.

Природа і Вітчизна — невід’ємні. У кожного з нас залишається в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай із суничними галявинами.

Здавна люди вірили в богів — покровителів усього живого на Землі. Такою покровителькою рослин була богиня Флора. Покровителькою тварин — богиня Фауна. Живуть в легендах і понині “живого світу дві богині”.

Заглянь у природу. Ще раз вдихни на повні груди повітря і замислись над своїми вчинками щодо “дому твого” — природи, щоб не перейти тієї грані, за якою здатен зупинитися час і зникнути простір. Ядерний апокаліпсис і екологічна криза — дві загрози, що повисли над сучасним світом. 1 тільки свідомі й рішучі дії homo sapiens можуть перешкодити бідам стати жорстокою реальністю.

Сьогодні людство, як ніколи раніше, осягає свою малість і неповторність у нескінченності Всесвіту. Радість від доторкання сніжинки, здатність до такого почуття є цінністю духовною, необхідною людству для самозбереження. Особливо тепер, коли можемо з фізичною достеменністю порівнювати живу сніжинку із некосмічного походження пилом Чорнобиля.

Що ж — тікати в природу? Намагатися відновити все первісне, недоторкане? Для сучасного людства такого шляху вже немає.

Блудні сини технічної ери і технократичної моралі, на жаль, не здатні вже повернутися до першооснов людського життя, до землі, до природи. Але саме сьогодні, і не пізніше, в свідомості людей повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга — людину екологічної епохи. її місія на планеті — зупинити варварство, технократичну сваволю, знущання з природи, нашої одвічної матері й заступниці.

Уроком нашої безвідповідальності й моральної трагедії стане для нащадків Чорнобиль. З’явившись під знаком біблійної “звізди Полин”, він стане пересторогою для майбутніх — думати над ходом цивілізації, втручатися в природу вдумливо, не призводити її до непоправних втрат.

Сонце в небі, пісня жайворонка, поле золотого колосся з волошками й маками — незрівнянна краса.

Зупинись, людино! Не роби боляче ні тварині, ні стеблині. Ти ж володар їх, а вони такі безпомічні. І хіба тільки володар? Будь господарем! Не губи краси. Помічай її, бо краса — така сила, без якої не може бути справжнього життя.

Природа творила людину мільйони років. Давайте поважати цю роботу. Проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті.