191. 1. Прочитай вірш. Який заголовок ти дібрав би? Поясни свій вибір. Зверни увагу на роль прислівників у віршованому тексті. Плакуча верба на ставу
1-4 класс
|
полоще сріблясту листву і тихо та сумно щомить на вітрі шумить. Учора стояло їх три, ошатні красуні-сестри. Сьогодні зосталась одна, тому і плакуча вона, тому і сумна. Олександр Пархоменко 2. Спиши ту строфу вірша, яка містить однорідні члени речення, виражені прислівниками. Прислівники підкресли. У яких текстах уживаються прислівники?
самотність. (оплакується втрата сестер-верб)
2. тихо та сумно(підкреслюється тире-точка)
Другие вопросы из категории
Читайте также
виражають ознаку дії, а які пояснюють, коли(час), де(місце) відбувається дія або куди (напрям) вона спрямовується?
Ознаку дії називає,
а також місце, час, причину
цієї дії визначає,
і кожен цю частину знає.
Бо це прислівник-всім відомий
Незмінна ця частина мови
і на питання як? коли?
готова вім відповісти.
-.... Це тому,що взимку сонце .... буває на небі,... ходить над землею і......гріє. Коли сонце ходить по небу..., то довгі тіні посилає, а коли.....,то короткі. Ночі довгі,а дні короткі -..... . Дні довгі а ночі короткі-...... Слова для довідки:взимку,влітку,тепло,холодно,високо,низько, недостатньо,недовго..
4.Що у них в руках
5.З ким діти зустрічаються в школі
6.Про що вони розмовляють
7.Чому школу називають другою домівкою
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.