(по іншому) чи( по-іншому)

Ніби лексична, граматична чи яка ?

Берізка. Дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла Берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води.

Щороку Дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. Дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. Особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. Але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися.

Але одного разу в тому лісі сталося нещастя. Один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. І в лісі почалася жахлива пожежа. Диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. А спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити.

Добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. Пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. Але у багатьох дерев встигла обгоріти кора.

Коли пожежники поїхали і метушня вляглася, Дуб подумав: «Скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! І скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки!»

На щастя, до нашого Дуба вогонь не дійшов, і Дуб знову замислився: «Скільки ж часу потрібно Людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя?»

Не знайшовши відповіді, він звернувся до Берізки:

— Послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося.

А Берізка йому й відповідає:

— Так робити-то, власне, нічого й не треба. Тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. І стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. А потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. Скажи, яка ж вона після цього Homo Sapiens? Адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина.

А далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. І як було б добре, якби Людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили тверезо...

Автор оповідання: О.А.Видиборець

* * *

Що саме розповіла Берізка Дубу далі, нам поки що не відомо. Пропонуємо Вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії.

Ми віримо, що з Ваших розповідей вийде найкраща казка

1. Укажіть СПР:
А) На вулиці нікого не видно, але село вже проснулось.
Б) У різну пору року лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз розцвів чи не найяскравіше.
В) Зоряно над селищами було, а в степах хмара заходила й ламалися стебла блискавок.
Г) Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно дякують.
2. Укажіть СПР, у якому засобом зв’язку є сполучник:
А) Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів, що по-тутешньому зветься просто кут.
Б) Яблуні, що ростуть уздовж дороги, укриті білим цвітом.
В) На тім місці виросло деревце, що навесні зацвіло пишним білим цвітом.
Г) Він сказав, що на ніч буде мороз.
3. Укажіть СПР, у якому засобом зв’язку є сполучне слово:
А) Здавалось, що пісня не просто народжується з їхніх грудей, а йде разом з матір’ю та бабою Килиною в одному гурті.
Б) Навалилися такі могутні сліпі сніги, що навіть він, Сіроманець, злякався.
В) Людям іноді важко збагнути, що не все можна купити за гроші.
Г) Твоя душа готова вмістити в тобі все, що вміщає в собі душа Княжої гори.
4. Укажіть СПР з кількома підрядними:
А) Климко звівся на лікоть, щоб краще було видно шлях, яким йому йти далі.
Б) Коли потрапляєш у заповідний степ на початку травня, то перед очима розгортається багатобарвний калейдоскоп степового травостою.
В) Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов крила.
Г) Осінь танула, мов воскова свічка, ставала все прозорішою й легшою.
5. Укажіть речення, у якому правильно визначено вид підрядної частини:
А) А хто стрічався на шляху зо мною, того я щирим серденьком вітала. (підрядне допустове)
Б) Лише по незначних прикладах можна вгадать, де цвіла рослина. (підрядне з’ясувальне)
В) Погляд спочиває на пшеницях, що підходять аж до посадки. (підрядне з’ясувальне)
Г) І тоді стало чути, як весело видзвонює в тиші вода. (підрядне порівняльне)
6. Укажіть СПР з послідовною підрядністю:
А) І як тільки хліб трохи остигне, мати покладе його на покуті, накривши вишитим рушником.
Б) Коли збігти на могилу, то звідси видно, як степ маревіє на південь.
В) Сьогорічна осінь, десь блукаючи за видноколами, усе ближче підступала до видимого світу, у якому живеш і в якому перебуває твоя душа.
Г) Сизий бузок, котрим обсаджені були стежки, переліз на гладеньке місце й вільно ріс собі там, де ходили людські ноги.
7. Установіть відповідність:
1 означальне А) Матінка не дурно казали, що світ не без добрих людей.
2 з’ясувальне Б) Було так тихо, що навіть шелест листя здавався великим шумом.
3 наслідку В) Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова.
4 часу Г) На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.
Д) Англія – перша неслов’янська країна, де з’явилися переклади
українських дум.
ІІ рівень (4 б.)
8. Поставити розділові знаки, скласти схеми, визначити види підрядних речень:
1. У цім місці річка що текла крутячись та петляючи між хребтами робила круте коліно. 2. На ніч щоб захиститися від вітру треба було забиратися в саму гущавину лісу. 3. Як захоче коза сіна то до воза прийде. 4 Ми живемо отут на землі край Чумацького Шляху на узбіччі де пахне полин і блакитний чебрець де кропива глуха вироста із космічного праху і на пил обертається Місяця срібний вінець.
ІІІ рівень (3 б.). 9. Поставити розділові знаки, скласти схему, визначити вид підрядності:
Усіх хто живе в Україні повинна об’єднувати в суспільство українська мова котру треба знати.
10. Доповніть СПР, вписавши головну частину такого змісту, щоб в одному випадку утворилось речення з підрядним з’ясувальним, а в іншому – з мети:
…, щоб ми добре підготувалися.

очень срочно завтро по етому к.р

Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли. Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині... Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном. Лелеки , що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо. Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку ....

вас звернутися по приватній справі. 4. Це заняття проведене згідно плану.