Повертався з Берліну додому Андрій. Знайшов братову могилу і зупинився перед нею враженний\ на могилі виріс колосок пшениці... продовжити 2 -3 речення
1-4 класс
|
Напевно,пташки в польоті кинули зернятко,подумав Андрій.приємно,що на могилі брата буде рости частиночка нашої Батьківщини.Адже колос-це один із символів України.
Другие вопросы из категории
Заранее спасибо!!
Читайте также
Ворожа куля поранила Івана в груди. Впав він на землю, полилася кров з рани. Схилився над Іваном брат його, Андрій. — Брате,— говорить Іван,— приклади мені до грудей вишивану хустку. Витяг Андрій зі схованки вишивану хустку, яку мати дала братам, виряджаючи їх на війну. На хустині тій вишито було материнське ім'я й пшеничний колосок... Повертався з Берліна додому Андрій. Знайшов братову могилу і зупинився перед нею вражений: на могилі виріс колосок пшениці...
заголовок.Спиши,розкривши дужки та ставлячи в потрібному відмінку. Під сосною хлопчики знайшли білочку.У(вона) була перебита лапка.Діти взяли білочку додому,перев'язали (вона)лапку.Білочка стала жити з (вони0.Спочатку вона дуже сумувала.А потім звикла. 2.Виконуючи цю вправу,Незнайко вирішив,що в другому ш третьому реченнях займенник ужито в одному відмінку.А як думаєш ти?Доведи,що не помиляєшся.
вищий від Андрійка і Гриця.А гриць вищий від Андрійка.
додай префікс най додай префікс як
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.