які традиції кобзарства збереглися до наших днів?

Вьеться наче змійка неспокийна річка,
Тулиться близенько до підніжжя гір,
А на тому боці, там живе Марічка
В хаті, що сховалась у зелений бір.

Як з кімнати вийде, на порозі стане,
Аж блищить красою широчінь ріки,
А як усміхнеться, ще й з підлоба гляне, -
«Хоч скачи у воду!» - кажуть парубки.

Не питайте, хлопці, чом я, одинокий,
Берегом так пізно мовчазний іду,
Там на тому боці загубив я спокій,
А туди дороги я не находжу.

Та нехай сміеться неспокійна річка,
Все одно на той бік я путі знайду,
Чуешь чи не чуешь, чарівна Марічко?
Я до твого серця кладку прокладу.