1.вітер в назвах літературних творах, газет та фільмів. 2. вітер в поезії. 3. Слово вітер в образотворчому мистецтві. пліззз

дивосвіт.

друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.

проминня. осинним ранком. уважних читачив. из тлумачного словника перед наступным уроком з цикавою книжкою

Сизоненко) . Ось фрагмент твору+автор, прошу найти сам твір. (Назва можливо "Любов")

1. Жит.я (В,в).ликого (К,к)обзаря не(мовби) своєрідний
моральний кодекс поезії Шевченка роблять. людей кра.ими ласкавіш.ми
добро(зичливіш.ми).

2. Твори Шевченка говорив Костянтин Станіславс.кий віч.но будитимут. у сер.цях людей благоро.ні в.ликі почут.я.

3. Творч.сть Тараса Шевченка має (не)тільк. Літературно(мистець.ке) а й в.личезне суспіль.не значен.я (За Б.Степанишиним).

II.Виконати синтаксичний розбір останнього речення попереднього завдання.