Статистика
Всего в нашей базе более 4 327 657 вопросов и 6 445 963 ответов!

Пояснити афоризм вода без риби ,повітря без птахів, час без людей бути не можуть.

5-9 класс

Erani05062005 21 нояб. 2014 г., 5:39:04 (9 лет назад)
Рейтинг
+ 0 -
0 Жалоба
+ 0 -
Coolmihailova
21 нояб. 2014 г., 8:19:58 (9 лет назад)

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.***Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.***Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?***Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.***Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.***Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?***Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.***Не все те отрута, що неприємне на смак.***Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.***Бери вершину і матимеш середину.***З усіх утрат втрата часу найтяжча.***Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.***Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.***Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.***Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.***Більше думай і тоді вирішуй.***Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.***Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.***О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!***Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.***У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.***Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.***О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!***Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.***Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.***Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!***З видимого пізнавай невидиме.***Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..***Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.***Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.***Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.***Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.***Мудрець мусить і з гною вибирати золото.***Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.***Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.***Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.***Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?***Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.***Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.***Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.***Сліпі очі, коли затулені зіниці.***Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.***Все минає, але любов після всього зостається.***Кому душа болить, тому весь світ плаче.***Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.***Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.***Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!***Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.***Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не 

+ 0 -
Марго203
21 нояб. 2014 г., 10:05:40 (9 лет назад)

САСАЙ ХАЯ
ССЫСКА МАЛАЯ
ЕПАЛ 

Ответить

Читайте также

1. Односкладним є речення в рядку:

А) На полі одразу зчинився галас (М. Стельмах).
Б) У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі (М. Рильський).
В) Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Народна творчість).
Г) Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра).

2. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим присудком, є речення:
А) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою
Соломії (М. Коцюбинський).
Б) На сірий камінь – сірий дощ… (Д. ГІавличко)
В) Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).
Г) Без гарячої любові до природи людипа не може бути митцем (О. Довженко).

3. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим підметом, є речення:
А) Одна в поета правда – чистота (Т. Шевченко).
Б) Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський).
В) Холодний осінній ранок…
Г) Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

4. Односкладним реченням як частиною складного є речення:
А) Як я ненавиджу ті очі і ненавидячи люблю (В. Симоненко).
Б) Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби… (М. Рильський)
В) Посієш вчасно – вродить рясно (Народна творчість).
Г) Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко).

5. Неповним є речення:
А) Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка.
Б) Одна-єдина над неозорим казахстанським степом.
В) Як це хороше – лежати в затінку під маминим кущем і вдивлятися в загублену в небі хмаринку! (За О. Донченком)
Г) Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

6. Тире ставиться в неповному реченні в рядку:
A) Чисте повітря для людей похилого віку – найкраща мікстура (Ю. Збанацький)
Б) Без гожих днів – не бути літу, а без дощів – немає цвіту. (А. Малишко)
B) І щуку кинули – у річку (Л. Глібов)
Г) Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно (А. Малишко)

У завданнях 7-9 тест контролю 8 клас до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між односкладними простим реченням і його видом.
1) Узагальнено-особове;
2) неозначено-особове;
3) безособове.

А. Щоб пізнати людину, треба з нею мішок солі з’їсти (Народна творчість).
Б. Кричало до Бога, до чорта, до людей (В. Винниченко).
В. Тим часом розвиднялось, світало (М. Рильський)
Г. Поспішиш – людей насмішиш (Народна творчість).

8. Установіть відповідність між виділеним словом в односкладному реченні і частиною мови, яко воно є.
1) Займенником;
2) дієсловом;
3) прислівником.

А. Життя – така велика ковзанидя.
Б. Кому вдалось, не падавши, пройти?
В. Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
Г. А ще нелегше – жить на дві душі!

(Л. Костенко)

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним чл ном, яким вони є.
1) Додатком;
2) обставиною;
3) присудком.

А. Чумацький шлях долали і долаєм, бо нам пройти судилося цей Щ шлях (Є. Гуцало).
Б. Вам не втекти від правди суду ні в небесах, ні на землі (В. Сосюра).
В. Герой користі не шукає зроду (Леся Українка).
Г. Не можна судити про людину з першого погляду (О. Радиіцев).

рішіть будь ласка продовжіть твір дальше але трохи багато напишіть... плис Дуб та Берізка ...На території санаторію «Діброва» зросли поруч Дуб та

Берізка. Дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла Берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води.

Щороку Дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. Дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. Особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. Але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися.

Але одного разу в тому лісі сталося нещастя. Один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. І в лісі почалася жахлива пожежа. Диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. А спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити.

Добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. Пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. Але у багатьох дерев встигла обгоріти кора.

Коли пожежники поїхали і метушня вляглася, Дуб подумав: «Скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! І скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки!»

На щастя, до нашого Дуба вогонь не дійшов, і Дуб знову замислився: «Скільки ж часу потрібно Людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя?»

Не знайшовши відповіді, він звернувся до Берізки:

— Послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося.

А Берізка йому й відповідає:

— Так робити-то, власне, нічого й не треба. Тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. І стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. А потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. Скажи, яка ж вона після цього Homo Sapiens? Адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина.

А далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. І як було б добре, якби Людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили тверезо...

Автор оповідання: О.А.Видиборець

* * *

Що саме розповіла Берізка Дубу далі, нам поки що не відомо. Пропонуємо Вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії.

Ми віримо, що з Ваших розповідей вийде найкраща казка

Помогите составить начало пожалуйста ...Було те під час війни. До міста підходили вороги. Місто запекло боронилося, але втриматися не було

надії. З порту, аби не потрапити до ворожих рук, виходили в море останні кораблі. Хоч і в морі, звісно, чатували небезпеки...

Вийшов у море великий пасажирський корабель... На борту, либонь, з тисяча малечі - школярів, ще менших і зовсім малих. Спочатку було ніби все добре. Поруч із стерновим стояв на містку капітан, оглядав у бінокль і море, і небо. Море тихе й ласкаве...

Неподалік рівно погуркував меткий сторожовий катер, що супроводив пасажирське судно. На катері - четверо чи п’ятеро моряків. Ото і весь екіпаж.

Проти велетня-«пасажира» сторожове суденце здавалося маленьким, ніби іграшковим. Але воно готове було захистити дітей від небезпеки і з моря, і з неба.

Раптом, вкипівши очима в бінокль, сполотнів капітан. Побачив: тиха смарагдова гладь здибилася невисоким бурунцем. Його створює, стрімко плинучи попід водою, фашистська торпеда. То жахлива штука! Ударить в борт - і піде красень-корабель на дно...

- Ліворуч руля! - схвильовано й квапливо наказав капітан стерновому.

Той уже й сам побачив небезпеку і різко рвонув судно ліворуч. Ря-тунок тільки в тому, щоб якнайскоріше стати проти торпеди носом. Тоді черкнеться вона боком, відрикошетить геть і не зашкодить судну... Але ж здоровецький корабель, неповороткий.

Стерновий ціпить зуби, налягаючи на стерно, але судно повертається ліворуч поволі-поволі!.. Ні, не встигне підставити торпеді ніс!. Кінець!

І враз струшує повітря й котиться понад морем луною страшенний вибух. Здригнувся всім металевим тілом, став дибки на вибуховій хвилі красень-корабель.

Та скоро уляглася хвиля, розвіявся дим. Знову, як і раніше, тихе й ласкаве море... Але обіч корабля вже не погуркує сторожове суденце. В останню мить, перед самим кораблем, підставило воно торпеді свій борт, рвонувшись їй навперейми. Життя своє підставили матроси (За О. Пархоменком).

Помогите пожалйуйста: Cхемарозбору дієприкметника як особливої форми дієслова. Розбір дієприкметників використаних у реченні. 1. Через балконні

двері в кімнату лльється вечірнє повітря, напоєне пахощами літнього саду.

2. Дивився Юрко на батько, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого.

3. Не лякані ні ким у цій на півдикий лісовій річечці, в'юни допливали мало не до ніг Марка.

4. Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.

Спасибо за ранее!!!



Вы находитесь на странице вопроса "Пояснити афоризм вода без риби ,повітря без птахів, час без людей бути не можуть.", категории "українська мова". Данный вопрос относится к разделу "5-9" классов. Здесь вы сможете получить ответ, а также обсудить вопрос с посетителями сайта. Автоматический умный поиск поможет найти похожие вопросы в категории "українська мова". Если ваш вопрос отличается или ответы не подходят, вы можете задать новый вопрос, воспользовавшись кнопкой в верхней части сайта.