от существительного создать прилагательное

1. Вік рослини, (1) яку в нас називають деревій, білоголовник, біла кашка, становить кілька
(2) тисячоліть. 2. Походження її наукової назви (ахіллея мілефоліум) пов’язують з іменем
грецького воїна-мудреця Ахілла, який (3) уперше використав цю рослину для лікування
ран, а також грецьким словом «ахілон», тобто тисяча, що вказувало на безліч розсічених
листочків. 3. Лікарі Давньої Греції й Риму використовували деревій тисячолистий, як
(4) надійний
кровоспинний і ранозагоювальний засіб. 4. Крім того, деревій дезінфікує рани й
сцілює від шлункових хвороб (За М. Середою).
7. Укажіть, у якому реченні допущено пунктуаційну помилку
А у першому
Б у другому
В у третьому
Г у четвертому
8. Укажіть, у якому слові допущено орфографічну помилку
А уперше
Б розсічених
В дезінфікує
Г сцілює
9. З’ясуйте, якими частинами мови є виділені слова (цифра в дужках позначає наступне
слово)
А іменник
Б прислівник
В займенник
Г прикметник
Д частка
10. Прочитайте речення, з’ясуйте, якими членами речення є виділені слова (цифра в дужках
позначає наступне слово)
Полинова моя Україно, часто ворог (1) тебе полонив – от і виріс (2) полин на руїнах
(Г. Чубач). (3) Віками ткалося мереживо народних переказів про велику княгиню Ольгу як
про (4) діяльну, мудру правительку (О. Козуля).
А обставина
Б присудок
В підмет
Г означення
Д додаток

1. Віддав би сорочку з себе.
2. І з рідного тата сорочку стягнув би.
3. До скону б говорила, але не уступила б.
4. За гривню козу гнала б до Львова.

Допоможіть будь-ласка))

оцінювання).
1) Іменник;
2) дієслово;
3) прикметник.

А. Прагну небо бачити в синій хустині (І. Драч).
Б. Чужа душа – то, кажуть, темний ліс (Л. Костенко).
В. І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі, то тільки вмій прислухатися – шумить і голосить (Ю. Яновський).
Г. Художнику немає скутих норм (І. Драч).

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним членом речення, яким воно є.
1) Додатко;
2) присудко;
3) означення.

А. Прагну сонце бачити в золотому капелюшку (І. Драч).
Б. Можна побачити, що небеса – це тиша твоєї душі (Д. Павличко).
В. Будую мовчання, як зал філармонії (Л. Костенко).
Г. Не бійся досвітньої мли,-досвітній вогонь запали, коли ще зоря не заграла (Леся Українка).

Прочитайте текст. Виконайте завдання 10-11 до нього
(1) Листя в садках ще тільки проклюнулося, тому в гіллі рясно миготять дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки то зав’язь.
(2) – От якби мені таке намисто, каже Соня, зроду б не знімала…
(3) – Кунимо, обіцяю впевнено, ось як тільки вивчусь на шофера, так і купимо.
(4) – А я тобі сорочки вишиватиму. (5) Гарні-прегарні, кращі, ніж у лавці!

(Г. Тютюнник)

10. Позначте речення, яке є неповним.

11. Позначте речення, у яких пропущено розділові знаки.

Сложите и разыграйте диалог на тему школьной жизни,используя поданные словосочетания: стоя у окна,построив школу,сияя от счастья,решив задание,появившись внезапно,стараясь не мешать.

Над Мар'ївкою спочивала ніч. Могутні дуби, що густою лавою стояли понад озером, повилися густими тінями. В небі сіялися зірки й виблискували в темній, як криця, воді. В гаю цвіли весняні квітки і пахли. На березі озера, в траві, лежали Грицько і Яків, коло їх валялися розкидані по траві книжки, жмутики конвалій. Яків лежав горілиць, курив цигарку й дивився на небо. Грицько лежав до його спиною й, зіп'явшись на лікоть, дивився мрійно на воду. Лінь і втома окутала їх.
— Яків! — після довгої паузи звернувся до товариша Грицько.
Той щось муркнув собі під ніс, кинув у воду цигарку й ще пильніше став вдивлятися в небо.
— Яків! Хочеш говорити? — спитав Грицько.
— Н-не хо... — ліниво протяг той.
Замовкли. Із-за дубів став здійматися на небо місяць, червоний, великий, як червоного золота діжа; вирізалися над темною масою гаю вершечки дубів, огневими шпильками пронизалася вода. Серед тиші часом поверх води випліскувала риба, лишаючи по собі на тихому лоні розпливчаті круги. Десь скрипів віз; за гаєм, у хуторі, співали дівчата.
— Яків!.. Про що ти думаєш? — спитав знов Грицько.
— Ось глянь сюди! — промовив Яків, дивлячись на небо. — Он, бач, на небі зорі, а що там, над тими зорями?
— Там інші зорі.
— Ну, а за іншими?
— Там знов зорі.
— Зорі, та й зорі, та й зорі... а краю немає?
— Немає краю.
— От штука!.. — Яків зітхнув і замовк.
Грицько глянув на небосхил, і йому стало здаватися, що він сидить не в гаю над водою, під темним небом, а в великій-великій хаті. Стеля в тій хаті — блакитне, убите срібними бляшками небо, діл — блискуча вода в озері, темні дерева — то вінки, розвішані по стінах, а місяць, мов лампадка, тихо освітлює всю хату.