Духовність та краса справжньої людини

усім?

свято літнього циклу це свято Івана Купала з яким пов’язане єднання Людини і Природи. Це час літнього сонцевороту коли пишно буяє природа коли розквітає довкілля коли хлібороби мають короткий перепочинок перед жнивами. Це свято дісталося нам від пращурів і сьогодні ми відроджуємо славні традиції минувшини. Раніше на всіх кутках села люди ставили купальські віхи на яких були заквітчані зелом колеса на жердинах. Також робили Купало солом’яне опудало щоб навколо нього співати і танцювати. Традиційно готували вогнище розкладали його поблизу річки куди поспішали і дорослі і діти щоб відчути радість свята красу обряду. Хлопці закопували на пагорбі купальське деревце Мариноньку-Купальницю а дівчата прикрашали її квітами стрічками намистом. Поки не розпалили вогонь водила молодь танки співала пісні. Аж ось запалало купальське вогнище щоб усі перестрибуючи парами чи поодинці очищалися магічним полум’ям. Поступово вогнище згасає і дівчата біжать до річки ворожити на вінках. Кожна з них кинувши вінок на воду прагне дізнатися що її чекає у майбутньому одруження з любим чи з нелюбом у рідній стороні чи далеко від дому. Опівночі свято закінчується так що всі розходяться по домівках. А відчайдушні йшли до лісу шукати цвіт папороті який за давніми віруваннями приносив щастя. Усе обрядове дійство супроводжувалося піснями що оспівували шлюб і мрії про щасливе кохання. Ясний місяць сяючі зорі духмяні пахощі квітучого літа мерехтлива річка усе увібрало дивовижні відблиски купальського вогнища

повинні бути єдиним цілим.

Я так думаю, тому що людина, взагалі-то, є тільки «дитиною» природи. Мати-природа народила людину, як і її менших братів та сестер: звірів, пташок, дерев, квітів тощо. І, на мою думку, неправильним та хибним є те, що людина вирішила нібито вона вища за природу та може керувати нею. Люди зовсім знахабніли, бо вважають, що природа їм навіть щось винна. А це не так, мало того, що природа породила людину, дозволила їй жити на своїх просторах, милуватися її краєвидами, так вона ще й дозволила людині, заради виживання, харчуватися братами своїми меншими. Чому ж ми люди цього не цінуємо? Я майже впевнена, що зараз не знайдеться жодної людини, яка б покинула промислові центри міста заради життя в гармонії з природою, як колись.

До цих роздумів мене наштовхнули твори Хемінгуея «Старий і море» та Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів». Цих письменників особливо хвилювали відносини людини з природою. Наприклад, Кавабату Ясунарі хвилювала доля людини у стрімкому світі машин і технічних зручностей, що віддаляли особистість від природи і вікових традицій. Тому він вирішив написати свою повість «Тисяча журавлів», в якій природа посідає особливе місце. Життя природи і
людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід'ємного зв'язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов'язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати у закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, і з самим собою. Кавабата закликає
вчитися у природи, проникати в її таємниці, він бачить у
спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. А Хемінгуей у своїй повісті-притчі «Старий і море» показує, що людина є частиною природи. Через головного героя твору – рибалку Сантьяго він доносить до людини розуміння того, що вона несе за свої вчинки відповідальність перед природою. Наприклад, старого рибалку навіть обтяжує думка про те, що людина вимагає їжі в моря. Хемінгуей доводить, що люди повинні розуміти свій вічний зв'язок з природою та керуватися совістю та розумом у стосунках з нею.

Отже, читаючи твори Хемінгуея та Кавабати Ясунарі, я остаточно переконалась в тому, що людина повинна жити в гармонії з природою. В тому, що людина не має права забувати про свою відповідальність перед природою. Та людина не повинна вважати, що вона є вищою за природу. Якщо ніколи не забувати цих порад видатних письменників, людство наладить свої стосунки з матінкою-природою і буде жити з нею в злагоді та любові.

А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.
Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.
В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.
Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.
2. Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розді¬лові знаки не розставлено):
А Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.
Б Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.
В На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.
Г Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.
3.Кома не ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають горобці.
Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетітив небо.
Г Мені потрібне слово а не слава.
4.Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Зранку ми почали непокоїтися...» обрати:
А так що настрій зіпсувався на цілий день;
Б проте погода посприяла нам і цього разу;
В й обговорювати можливі перешкоди;
Г передчуваючи серйозні ускладнення.
5. Не слід ставити коми між частинами складносурядного речення (розділові знаки не розставлено):
А Рясніє дощ і падає лункіше м'яких краплин розмірене биття.
Б Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.
В Грім одгримів і солодкоюмлостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.
Г Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.
6. Кома перед і ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.
Б Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відро¬дження України після Руїни.
В Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з'яв¬ляються все більше і більше.
Г Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і мате¬рія добро і зло вогонь і вода батько і мати.
7. Складнопідрядне речення з підрядним означальним:
А Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
Б А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.
В Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.
Г Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.
8. Складносурядним є речення:
А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум'яні губи — усе це дихало моло¬дою парубоцькою красою.
Б Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.
В У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.
Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.
9. Яке з наведених складносурядних речень має спільний другорядний член?
А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гуща¬вині дикого терника на камені (С. Васильченко).
Б Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).
В Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).
10. Виділіть складнопідрядне речення, у якому засобом зв'язку є сполучник.
А Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).
Б У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).
В Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).
Г Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтма-тов).