допоможiть написать оповiдання з обрамленням

+ 0 -

Mariyastasyuk123456

27 июня 2013 г., 18:26:05 (10 лет назад)

Одного разу ми з подругою та з її батьком
прогулювалися лісом. Час наближався до
вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти
додому. І ось раптом ми з подругою мало не
крикнули з переляку. У кущах, за декілька
метрів від нас, промайнула сіра вовча спина
і ми побачили, як вовк, величезний, сірий,
побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але
батько подруги Олександр Степанович
заспокоїв нас: "То був не вовк, просто
собака, схожий на вовка". Тоді,
заспокоївшись, я запитала, чому цей собака
тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр
Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим
лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці
на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до
лісу, подивитись, як там справи. Вже
виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке
скавчання. Він прислухався. Скавуління
лунало з-за величезного, припорошеного
снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за
деревом в снігу він побачив мале цуценятко,
що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу,
схопив його, заховав у рукавицю і швидко
побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його
гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник
його вигодував, виростив. Виріс з
маленького кволого цуценяти величезний
сірий собака, що назавжди залишився
вірним ліснику, що врятував його від
смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень
гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не
боїться. А звуть його просто — Вовк, бо
дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще
трохи посиділи, а потім раді і щасливі за
Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала
про те, як добре, що на світі є такі люди, які
люблять, охороняють тварин і в скрутну
хвилину допомагають їм.