Біля матері затишно і гарно.

шати в небі розкидають,трошки сонце прикривають.
Що це?

переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа.

- Давно. З рік тому, у місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

ПОМОГИТЕ

А Було затишно і пахло вологістю (А. Головко).

Б Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх просторах Дніпра (О. Довженко).

В Яке чудове море і як легко дихається біля нього! (Ю. Зба- нацький).

Г В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля (Т. Шевченко).

Д Люблю народ, якого силу ніхто не зломить (П. Воронько).

А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.
Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.
В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.
Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.
2. Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розді¬лові знаки не розставлено):
А Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.
Б Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.
В На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.
Г Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.
3.Кома не ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А На подвір'ї голосно сміються діти і пурхають горобці.
Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетітив небо.
Г Мені потрібне слово а не слава.
4.Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Зранку ми почали непокоїтися...» обрати:
А так що настрій зіпсувався на цілий день;
Б проте погода посприяла нам і цього разу;
В й обговорювати можливі перешкоди;
Г передчуваючи серйозні ускладнення.
5. Не слід ставити коми між частинами складносурядного речення (розділові знаки не розставлено):
А Рясніє дощ і падає лункіше м'яких краплин розмірене биття.
Б Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.
В Грім одгримів і солодкоюмлостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.
Г Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду.
6. Кома перед і ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.
Б Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відро¬дження України після Руїни.
В Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з'яв¬ляються все більше і більше.
Г Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і мате¬рія добро і зло вогонь і вода батько і мати.
7. Складнопідрядне речення з підрядним означальним:
А Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
Б А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.
В Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.
Г Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.
8. Складносурядним є речення:
А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум'яні губи — усе це дихало моло¬дою парубоцькою красою.
Б Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.
В У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.
Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.
9. Яке з наведених складносурядних речень має спільний другорядний член?
А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гуща¬вині дикого терника на камені (С. Васильченко).
Б Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).
В Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).
10. Виділіть складнопідрядне речення, у якому засобом зв'язку є сполучник.
А Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).
Б У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).
В Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).
Г Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтма-тов).

Кілька мільйонний, п'ятиквартирний, лісо-степовий, червоногарячий, арфяр, свято, моркв'яний, вузькодіалектний, глухонімий, 25-річний, червоно-грудий, теплообмін, східнослов'янський, неньчин, котрий-будь.