ПОЖАЛУЙСТА ОЧЕНЬ СРОЧНО ЗАВТРА В ШКОЛУ
5-9 класс
|
Фразеологiзми треба продовжити: голцi нiде...Грати першу...Товки воду в...Бити лихом об...Хоч греблю...Тримати носа за...Не бачити далi свого...Казка про курочку...Сiм п'ятниць...
ЗАРАНЕЕ СПАСИБО БОЛЬШОЕ
голці ніде впасти
грати першу скрипку
хоч греблю гати
сім пятниць на тиждень
тримати носа за вітром
товкти воду в ступі
бити лихом об землю
не бачити далі свого носа
казка про курочку рябу
Голці ніде впасти.Грати першу скрипку.Товкти воду в ступі. Бити лихом об землю. Хоч греблю гати. Тримати носа за вітром. Не бачити далі свого носа. Казка про курочку рябу. Сім п*ятниць на неділю.
Другие вопросы из категории
А) Устарому парку сумно шелестить під ногами опале листя
Б) Я пріміряю вишиту мамою сорочку
В) У неділю від самого ранку відпочиваючи поспішають на берег моря.
квіточці
білочці
ніжці
гармошці
подушці
сестричці
Маричці
діжці
Читайте также
Зделайте розбор слова по буквам каждую отдельно . Слово мешканці .
Очень срочно !!! Зарание большое спасибо .
Сложите и разыграйте диалог на тему школьной жизни,используя поданные словосочетания: стоя у окна,построив школу,сияя от счастья,решив задание,появившись внезапно,стараясь не мешать.
очень срочно завтро по етому к.р
Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек . Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Коло то звужувалося, то знову розширювалося, одні поступалися місцем іншим. Була саме пора відльоту лелек , і вони, певно, так я думав, зібралися на цей луг з навколишніх сіл і гаїв, щоб звідси разом вирушити в далеку путь. Спочатку я гадав, що в центрі стоїть їхній ватаг, але невдовзі відкинув цей здогад. По якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився, він навіть побоявся підвести голову. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли. Він не стрекотав, не бився об землю, не просив прощення чи помилування. Він стояв, убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд — можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів . Осуджений не рухався, не ворушився, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і він залишився в самотині... Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, привчили до іншого життя, назвали його Халимоном. Лелеки , що восени прилітали, виводили діток, знову відлітали, а Халимон усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо. Зовсім випадково я довідався, за що покарали лелеку ....