розповыдь про себе Вчинок яким я пишаюся
5-9 класс
|
Наш двір оточують будинки ще довоєнних років. Двір великий, у ньому багато старих дерев, що піднімаються над дахами чотирьох- і п'ятиповерхових будинків. Недавно засохлу тополю, що, як кажуть старожили, була посаджена одразу після війни, спиляли. Одне з дерев посередині двору саме звалилося. Мешканці вирішили упорядкувати свій двір: посадити молоді деревця, розбити квітники біля під'їздів. У вихідні упорядкуванням двору займалися і старі й малі. Мій дідусь і тато вкопували лавочки; з ЖЕКа привезли устаткування для дитячого майданчика, ми разом з його працівниками установлювали гойдалки, грибки, шведську стінку. Поставили також найпростіші снаряди для гімнастики. Але мені дуже хотілося зробити щось самому. Вдома ми вирішили, що добре було б посадити своє сімейне дерево. Мама сказала: «Нехай це буде берізка». Але де взяти саджанець?
Нам сказали, що саджанець можна купити просто в ЖЕКу, але там пояснили, що його можуть дати й безкоштовно, якщо наша родина погодиться посадити не одне деревце, а декілька. Адже в обов'язки ЖЕКа входить стежити не тільки за схоронністю будинків, але й за озелененням дворів.
Ми погодилися посадити кілька дерев. Я копав лунки, носив воду. Пройшло кілька місяців, берізки прийнялися, і ми доглядали за ними, стежили за тим, щоб їх не зламали. Біля одного дерева навіть укопали табличку, де сказано, що берізки знаходяться під охороною родини Петренко.
Я пишаюся тим, що ми зробили добру справу для себе і для людей.
Другие вопросы из категории
А) Думається батькові, чи то часом не син пролетів в небі над степом.
Б) Зоряно над селищами було, а там десь у степах хмара заходила…
В) У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз розцвів чи не найкраще
По другий бік польське військо в дорогій зброї. Між ворогами зеленіє болотяна низина.зранку до півдня стоїть козацьке військо і не ворухнеться. богдан у червоній мантії , з золотою булавою наче літає перед козаками на страшному баскому коні
Читайте также
А запитай(но);
Б посадила(таки);
В (що)(за)дитина.
5. Укажіть рядок, у якому слово з часткою пишеться через дефіс:
А заграв(би);
Б як(от);
В (таки)заспівав.
6. Укажіть рядок, у якому частку ж(же) слід писати окремо.
А А(вже)ж, я приїду до вас у гості.
Б Вони повернуться вчасно, (а)як(же)!
В Я виконав те(ж) завдання, що й ти.
7. Укажіть речення, у якому вжито формотворчу частку.
А Посадити б тут сад!
Б У полі ні душі живої немає.
В Я ж вас попереджав! СРОЧНО, обищаю ОТБЛАГОДАРИТЬ только ПРАВЕЛЬНО ПЛИЗ
А запитай(но);
Б посадила(таки);
В (що)(за)дитина.
5. Укажіть рядок, у якому слово з часткою пишеться через дефіс:
А заграв(би);
Б як(от);
В (таки)заспівав.
6. Укажіть рядок, у якому частку ж(же) слід писати окремо.
А А(вже)ж, я приїду до вас у гості.
Б Вони повернуться вчасно, (а)як(же)!
В Я виконав те(ж) завдання, що й ти.
7. Укажіть речення, у якому вжито формотворчу частку.
А Посадити б тут сад!
Б У полі ні душі живої немає.
В Я ж вас попереджав!
друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.
Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.
Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.
Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.
І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.
Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.
Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.
Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.
Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.