твір овіданя на тему якийсь незвичайний вчинок у житі
1-4 класс
|
Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти
в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А
осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і
спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було
німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте
гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми
спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.
Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.
ще один:
Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани
мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і
набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все
взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже
по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень.
Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а
незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши
кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата.
Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій - великий знавець і
любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся - аби
легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем,
Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за
мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди
брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом
водню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер
необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили
Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника
прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без
взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!
будь ласка визнай його ккращим мені дуже потрібні бали))
дякую)))
Другие вопросы из категории
1. Паперовий кораблик щодня перевозить у трюмах знання. Після плавання цей корабель повер¬тається в рідний порт Фель. 2. Живуть двадцять братиків: десять ходять, інших десять на руках но¬сять. 3. Гучно мовлю про пригоди, про події і походи, про людей і про погоду. Всім про все розповідаю, можу часом засмутити чи до сліз розвеселити. Дуже скромну маю вдачу, якщо вимкнуть, я не плачу. 4. То підскочу, то покочусь. Рук і ніжок я не маю, але діток звеселяю. 5. Стоїть верба серед села, розпустила гілля у кожне подвір'я.