помогите переделать этот пересказ так чтобы когда учительница проверяла не поняла что я списала** Ми століттями не мали власних шкіл, вузів,
5-9 класс
|
друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.
Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.
Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.
Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.
І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.
Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.
Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.
Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.
Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.
попробуй прочитай пару раз етот текст, а потом напиши то что запомнила в черновик и будет тебе переделаний текст)) только своими словами типо переказу))
Другие вопросы из категории
доповнiть речення у тому числi й однорiдними членами ..
Читайте также
ПОМОГИТЕ МНЕ ПОЖАЛУЙСТА СОСТАВИТЬ ПО ДВА ПРЕДЛОЖЕНИЯ СО СЛОВОМ КАЖЕТСЯ И ВИДНО ТАК, ЧТОБЫ В первых предложений СЛОВО БЫЛО вставной А ВО ВТОРОМ-ЧЛЕНОМ ПРЕДЛОЖЕНИЕ.
падали кілька днів ,
хзупинились, і знову усміхнулось сонце.
3.Яблуні були крислаті , вони вкутали сад від
поля, а вишеньки цвіли не сміло.
4. Одних неволя нищить , інших воля розбещує , але ж скільки є таких , кого дух розтління не торкнувся.
А.Складне з сурядним 1-підрядним зв'язком
Б.Складне із сполучниковим сурядним безсполучниковим зв'язком
В.Складне із сполучниковим сурядним та безсполучниковим зв'язком
Г. Складне із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв'язком
Это было начало школьного года, учиться никто пока не хотел, все делились
своими впечатлениями о лете, кто куда ездил.
В 10 классе, я заметила новенького мальчика,
особое значение я этому не придала, но он мне понравился. Проходя мимо я
смотрела на него, но думать о том, что я ему понравлюсь, даже не могла. Он
высокий, красивый, гордый, кажется, что ему не кто не нужен, что он такой
крутой. Но он меня чем, то зацепил.
вторую часть так чтобы а)во второй части были однородные. б) чтобы предложение стало безсоюзное. Оба варианта нужно применить к обоим предложениям.