з кожного ряду слов випишить тильки форми того самого слова видилить закиньчення: 1 руки рученьки на руках ручний приручений 2нога ниженька ногою на ноз

розвиток, ритм, самоаналіз, синтаксиз, майдан, ніс.

Заранее спасибо :)

друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного "я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет "українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього "я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні.

щороку, річний, роком.
2. Слово, яке не є спільнокореневим до слова "листяний" :
листок, листочок, листяні, безлистяний.

Хто говорить той сіє, хто слухає збирає
Не пройми списом, пройми язиком.
Язик до Києва доведе.
У чужій бесіді будь-хто розуму купить.
Слово - не горобець, випустиш - не впіймаєш.
Слово сильніше списа ранить. З добрим словом і чорний окрайчик солодко пахне.
Добре слово людині, що дощ у посуху.

Поділи прислівя та приказки на групи.
Слово повідомляє:
Слово збагачує:
Слово впливає:
Слово допомагає:
Слово заспокоює:

Дякую.

4.Багатство.

4.Сердитий.

5.Гора

спасибо большое:3