визначення загальнодержавнои та загальнонациональнои та литературнои мови.походження укр.мови.
5-9 класс
|
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ПРОШУ!!!
Загальнодержавна мова-закріплена законодавством мова,вживання якої обов язкове в державному управлінні та діловодстві,громадських органах та огранізаціях,на підприємствах,у державних закладах освіти та культури.
Загальнонаціональна мова-це мова соціально-історичної спільноти людей,спільна мова нації,котра разом з іншими ознаками(спільність території ,культури,економічного життя тощо)характеризую конкретну націю.
Другие вопросы из категории
Читайте также
Загадки,прислів`я та приказки і загадки.Звичаі і традиціі украінського народу.
дуже треба на понеділок *
недуга. Лихе слово в уста опіка, як недопалок. Я - українець, а не малорос. Мова моя українська із доброти, а не зла. Догоджай не людям, а справі. Нам не слава потрібна, не тучі, а ясна неозора блакить. То не вершник на коні, а туман у далині.
ІВАН ПІДКОВА
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє.
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Дніпра гирло затопило.
«Ануте, хлоп’ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Похожає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!»
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову похожає
Пан отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
АЛЕ ВОНИ МАЮТЬ БУТИ САМЕ ПРО МОВУ А НЕ ПРО СЛОВА...
ДЯКУЮ.