твір ,,лист з фронту''
5-9 класс
|
Лактионов Олександр Іванович — це відомий графік і живописець. Йому належить безліч цікавих полотен З однієї з його картин ми познайомилися на уроці літератури, коли ми проходили тему Великої Вітчизняної війни в добутках російських письменників. Ця картина найбільше точно відбиває почуття багатьох героїв добутків, які писали овойне. Навіть зараз, коли пройшло вже більше 60 років після закінчення Великої Вітчизняної війни, картина «Лист із фронту» викликає почуття, які могли випробовувати рідних і близькі тих людей, які пішли на бойовий фронт. І яким же щастям для них було одержання довгоочікуваної звісточки від рідної людини. Вона давала їм довгоочікувану надію, що завжди була присутня в їхніх серцях. Одержати звісточку із фронту — це радість, що багато хто зараз не способи зрозуміти Картина «Лист із фронту» є однієї з найвідоміша картина А. И.Лактионова. Велика Вітчизняна війна завдала величезного удару по многим людських долях, тому ця картина відразу завоювала численні серця простих росіян людей Картина була написана вже після закінчення війни, хоча її задуми з’явилися в Лактионова ще в далекому 1943 році — на самому піку війни. За цей час художник написав безліч етюдів, до дріб’язків продумуючи змісту кожної деталі своєї картини Назва картини «Лист із фронту» говорить саме за себе. На картині зображена родина, що одержала дуже довгоочікувану звісточку із фронту від рідної людини. Для прочитання листа зібралися все. І це показує те, наскільки ці люди чекали цю звісточку На картині можна помітити солдата, що, найімовірніше, приніс родині свого товариша по службі його лист. Можна помітити, що на особі в дітей і жінки присутня посмішка, виходить, новини із фронту позитивні Таким чином, картина Лактионова «Лист із фронту» викликає тільки позитивні, радісні й безтурботні почуття. Відразу з’являється якась надія на те, що так і не вдавалося здійснити. Ця картина змушує вірити тільки в саме гарне!
Другие вопросы из категории
чив музикальну школу у нашому мiсцi.Ми з друзями як домовлялися зустрiлися у хвонтана.
Читайте также
розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала І до сходу сонця тополею стала... Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати! Де ж моя дружина, що не йде стрічати? — Не питайся, сину, про свою дружину, Бери топір в руки — рубай тополину.— Як ударив вперше — вона й похилилась, Як ударив вдруге — вона й попросилась: — Не рубай, коханий, бо я — твоя мила, На моєму листі спить твоя дитина.— Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
сіре небо то блакитне.Така погода.Складіть будь ласка гарний твір!!)Буду вдячна дуууууууууже!!!!)))