Поясніть чому у наведених словосполученнях немає логічності.Від чого це залежить?виправте помилки.
10-11 класс
|
Дуже синюватий,зовсім лисий,трохи чистісінький,надзвичайно злючий,забагато добрий,сильно смугастий,дуже далеченько,надьо зеленуватий,білувата синява,цукрова сіль,солодкувата кислота.
Синюватий, лисий, чистісінький, надзвичайно злий (або злючий), дуже добрий, смугастий, дуже далеко (або далеченько), зеленуватий, синява, сіль, кислота.
Решта слів - зайві.
Другие вопросы из категории
Приймати заходи
Прийняти участь
Одночасне схвалення дiстали
Згiдно наказу
Веселий-веселковий-весільний
Читайте также
- В лісі було тихо()дідусь щось собі шепоче, говорить із духмяними травами, деревами, обійняв ясена, немов()би сили у нього просив.
- Та ось перед нами, наче з()під землі, виросла лісова кришена.
- ... став на коліна і стиха мовив() "Пам'ятай усе()чого я тебе навчив."
- Людський організм це частина природи()сонце, повітря, вода, трави дають здоров'я хворій людині.
щоразу поправляв при цьому старий широкий ремінь на шинелі».
1. У недобру для серця пору я сказала комусь Люблю. 2. Я так давно
тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити Навчи мене ботаніко роси з
пелюсток мрій на землю не трусити. 3. Роби добро мені казала мати і чисту
совість не віддай за шмати. 4. Мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє
бузиновий Пан чому верба від крапель кришталева мені сказала Здрастуй! крізь
туман . 5. Важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив
як слід. 6. Ми діждемось що прийдуть і напишуть Тут був народ і звався
Україною. 7. Запитаймо у себе Відколи з якої пори почали українці себе у собі
зневажати. 8. Чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось
люди. 9. Дні коротшають так само непомітно як людське життя думала
мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю Пробач моя вина.
11. Прийшла любов до мене й тихо прошептала Все тлінне в світі все це суєта.
12. Тим-то бабуся-покійничка було каже Не стає не стає моя дитино таких
дівчат і козаків на Вкраїні як за мого дівування було. 13. Хіба щось погане
приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. Ось
я йду! обізвалась зима. 15. Ох голубе Лисиця застогнала Бодай би вже й не
жить як отаке терпіть . 16. Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб
надаремно 17. Коли шептав тобі Кохаю я був як травень молодий. 18. Час
минає! звикли ви казати. 19. Невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. Де ви
були? запитала з тривогою. Я вже зачекалася. 21. І прошепчу тобі Кохаю… за
тебе Богу помолюсь.
Поясніть, у якому відмінку ставиться сполучне слово.
Стежкою, давно протоптаною в ліску, можна пройти до шляху. Ледве жевріючий кимось залишений на узбіччі вогонь ми залили водою. У тому дворі, зарослому бур'яном, видно, давно ніхто не жив. Дівчина, закосичена, з вінком на голові, стояла задумана, аж наче стривожена. Той дим, вертлявий якийсь, при землі, гірчив у горлі.