речення з антонимичними присливниками хотяб 3

скаладить два речення жи словом виде, так щоб у першому печени вонь було присливником, а в другому прикметником

оцінювання).
1) Іменник;
2) дієслово;
3) прикметник.

А. Прагну небо бачити в синій хустині (І. Драч).
Б. Чужа душа – то, кажуть, темний ліс (Л. Костенко).
В. І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі, то тільки вмій прислухатися – шумить і голосить (Ю. Яновський).
Г. Художнику немає скутих норм (І. Драч).

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним членом речення, яким воно є.
1) Додатко;
2) присудко;
3) означення.

А. Прагну сонце бачити в золотому капелюшку (І. Драч).
Б. Можна побачити, що небеса – це тиша твоєї душі (Д. Павличко).
В. Будую мовчання, як зал філармонії (Л. Костенко).
Г. Не бійся досвітньої мли,-досвітній вогонь запали, коли ще зоря не заграла (Леся Українка).

Прочитайте текст. Виконайте завдання 10-11 до нього
(1) Листя в садках ще тільки проклюнулося, тому в гіллі рясно миготять дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки то зав’язь.
(2) – От якби мені таке намисто, каже Соня, зроду б не знімала…
(3) – Кунимо, обіцяю впевнено, ось як тільки вивчусь на шофера, так і купимо.
(4) – А я тобі сорочки вишиватиму. (5) Гарні-прегарні, кращі, ніж у лавці!

(Г. Тютюнник)

10. Позначте речення, яке є неповним.

11. Позначте речення, у яких пропущено розділові знаки.

ва,словосполучення; Г – відокремлені члени речення.
Зразок: Та пісня, як море, і стогне, й рида… (Леся Українка) (Г, А)
Не треба сліз, не хмур кохана брови й не схиляй лице своє сумне. (В.Сосюра) Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости? (М.Рильський) Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкритікраплистою росою. (М.Коцюбинський) Крім запорожчан набилося звичайнобагато і місцевих. (Я.Баш) Розплющивши очі Леонід побачив над собоюкаламутне небо. (О.Гончар) Бійці здебільшого вусаті статечні чоловікизриваються на ноги нагледівши офіцерів і завмирають у готовності.(О.Гончар). Там кажуть з гір усю країну видно. (Леся Українка).