Загадка завжди їсть а ситий не буває

1) Бігли два пси, позадирали носи
2) По стежині, по дорозі бігти я у них не в змозі, по снігу не йдуть як слід: до вподоби тільки лід
3)сама холодна, а інших припікає
4) висить сито, не руками звито
5) У літку відпочивають, а взимку дітей катають.

1)Бігли два пси,позадирали носи.
2)По стежині,по дорозі бігти я у них не в змозі,по снігу не йдуть як слід:до вподоби тільки лід.
3)Сама холодна,а інших припікае.
4)Висить сито,не руками звито.
5)Улітку відпочивають,а в зимку дітей катають

Вепр затравлений
собаками загнаний на списи стікаючи гарячою кров’ю в останній несамовитості
гриз залізо наконечників трощив дерево списівищ. Його випружене тіло лиховісно
скрикувало в тисячних вогнях, воно ось-ось мало вибухнути червоною кривавістю.
Але звір видно відчував наближення останньої миті. Він не хотів смерті прагнув
уникнути того кінця, після якого вже не буває початку. Переповнений передсмертним
риком він жахнув з кола знищення. Його
затьмарені болем очі все ж здобулися на ще одне зусилля, щоб забачити вільний
проміжок. Задране в лютій зневазі рило хапливо нюшило дорогу, заволохатілі вуха
вловлювали щонайменші продихи лісового повіву волі. Умить лишив кабан у тій
улоговині людей собак гострі довгі списи і помчав по схилу вгору, де самотньо
приглядався до ловів князь Ярослав (П. Загребельний).