прикметники змяким знаком 20

думаю, "словом" це не зовсім те, що потрібно.

Б У садку стояв крислатий розлогий клен
В Набачився ланів зелених золотих
Г Всипане зорями темне небо манило своєю загадковістю
Д Величезна скляна будівля виросла перед ним.

Позначте речення, у яких є невідокремлені означення (розділові знаки пропущено):
А Він поклав перед нею її недбало скручені покрапані парковими дощами конспекти
Б Здорові груші та яблуні подекуди розкидані між деякими горбами стоять у цвіту
В У малині лежав повержений з небес маленький ангел і тихо плакав без сліз
Г Заглиблений у конспекти Богдан не чує стуку у двері
ГГ Я пив воду свіжу холодну ще повну снів і хлюпав нею собі у лице
Д Залите місяцем відпочиває місто

вставляти м'якого знака.

Квіт…ці, жін…ці, авос…ці, бджіл…ці, очеретин…ці, жмен…ці, гус…ці, свин…ці, галуз…ці, стеблин…ці, кізон…ці, мис…ці, однокол…ці (візок на двох колесах), внучен…ці, снігурон…ці, колис…ці, оболон…ці, нян…ці, тріс…ці, сопіл…ці. Ключ.

У кожному слові підкресліть другу від початку букву.

З цих букв повинен скластися початок вислову В. Сухомлинського: «… - то найвища людська освіченість».

1. У недобру для серця пору я сказала комусь Люблю. 2. Я так давно
тягнуся до краси та лиш тепер посміла попросити Навчи мене ботаніко роси з
пелюсток мрій на землю не трусити. 3. Роби добро мені казала мати і чисту
совість не віддай за шмати. 4. Мене ізмалку люблять всі дерева і розуміє
бузиновий Пан чому верба від крапель кришталева мені сказала Здрастуй! крізь
туман . 5. Важка у вас мова сказав іноземець-сусід я брався за неї але не осилив
як слід. 6. Ми діждемось що прийдуть і напишуть Тут був народ і звався
Україною. 7. Запитаймо у себе Відколи з якої пори почали українці себе у собі
зневажати. 8. Чи є що золота дорожче на землі? у мудреця спитали якось
люди. 9. Дні коротшають так само непомітно як людське життя думала
мати . 10. Тепер вже я кладу тобі на плечі руки і говорю Пробач моя вина.
11. Прийшла любов до мене й тихо прошептала Все тлінне в світі все це суєта.
12. Тим-то бабуся-покійничка було каже Не стає не стає моя дитино таких
дівчат і козаків на Вкраїні як за мого дівування було. 13. Хіба щось погане
приснилося? питають мати і знову заходжуються дмухати в жарину. 14. Ось
я йду! обізвалась зима. 15. Ох голубе Лисиця застогнала Бодай би вже й не
жить як отаке терпіть . 16. Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб
надаремно 17. Коли шептав тобі Кохаю я був як травень молодий. 18. Час
минає! звикли ви казати. 19. Невже це він співав? здивувалася дівчина. 20. Де ви
були? запитала з тривогою. Я вже зачекалася. 21. І прошепчу тобі Кохаю… за
тебе Богу помолюсь.

прикметник».