У наших лісах у садах і левадах живе багато різних птахів і дрібних звірів.розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерами й річками що густо
1-4 класс
|
поросли осокою очеретом та кущами теж добрий притулок для дичини.тут є багато всякої птиці риби диких бджіл невеликих звірків.тому не дивно що є багато охочих постріляти в пташок ловити рибу зібрати дикий мед та полювати на звірів особливо на зайців.АЛЕ.........(ТРЕБА ЗАВЕРШИТИ РОСПОВІДЬ КОРОТКИМ МІРКУВАННЯМ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ БАГАТСТВ ПРИРОДИ) БУДЬ ЛАСКА ДПОМОЖІТЬ
Людина – це частина природи. І саме природі ми зобов’язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. В долі природи – наша доля. Це не фраза, не лозунг. Це істина. І всі ми повинні осягнути цю істину серцем і свідомістю, розумом і відчуттям донести до теперішніх і майбутніх поколінь.
Поля, ліси, луки, річки, озера, люди, тварини, квіти і птахи — все це природа, яка навколо нас. Вона дуже цікава і красива. Щоб не загубити цю красу, треба охороняти і зберігати природу. Щоб були ліси, не треба шкодити деревам. Щоб була риба, треба берегти ріки, моря та озера. Берегти природу — це означає берегти Батьківщину.
Другие вопросы из категории
великий простір).
Читайте также
У наших лісах,у садах і на левадах...багаторізних птахів і дрібних звірів.Розлогі степи і просторі пахучі луки з численними озерами й річками,що густо поросли осокою,очеретом та кущами,теж добрий притулок для дичини.Тут живе багато всякої птиці,риби,диких бджіл та невеликих звірків.Тому не дивно,що є багато охочих полювати на пташок,ловити рибу,збирати дикий мед та полювати на звірів,особливо на зайців.Але...
У наших лісах, у садках і на левадах живуть багато різних птахів і дрібних звірів. Розлогі степи і простросторі пахучі луки з численними озерами й річками, що густо поросли осокою, очеретом та кущами, теж добрий притулокдля дичини. Тут меги багато всякої птиці, риби, диких бджил та невеликих звірків. Тому не дивно, що є багато . . . пташок, . . . рибу, дикий мед та . . . на звірів, особливо на зайців.
Там де три крапки треба вставити слова.
Будьласка допоможіть зробити.
небо-небесне. 1)Випии спорднені слова парами.познач їх будову.2)Назви якихкольорів можна утворити від слів абрикос,лимон,золото,срібло???
Завершити розповідь коротким міркуванням про необхідність збереження багатств природи
На вроду красень, а до роботи — ледар з ледарів, яких світ не бачив.
Якось і питає в нього батько:
— Чи не пора тобі, синку, за якусь справу братись?
А той стоїть та лише потилицю чухає.
— Та не знаю, тату, може й пора, тільки за яке ж діло мені братися?
— Добре, — каже батько, — підемо по світі, глянемо, як інші живуть. Може, щось знайдеться і для тебе таке, що до серця припаде.
Зібрались і пішли. Ішли вони ішли, ніякої роботи не бачать. Аж гульк, під лісом бик пасеться.
— Я цього бика заберу! — говорить син.
— Що ж, — зітхає батько, може, й гріх, але кради, якщо хочеш.
Зловив Іван бика на налигач та і повів додому. А батько тим часом пішов до сусіднього села провідати свого знайомого.
Повернувся додому пізно, але того ж вечора зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами вікна, щоб ніхто не підгледів, а потім сіли вечеряти.
— Почекай, — каже батько, — давай спочатку поміряємо свої шиї: чия товща. А потім побачимо, хто з нас погладшає після вечері.
Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько їсть повагом, ніби в гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, син мерщій ховає все до припічка. І вночі не спав, усе йому здавалося, що господар бика з’явиться.
Майже місяць їли бика. Повеселішав парубок.
— Ну що ж сину, — каже батько, — давай тепер поміряємо наші шиї.
Поміряли. У батька на два пальці шия товща стала, а в Івана навпаки — ще тоншою стала.
— Це тому, сину, що ти крадене їв, — говорить батько.
— А ви хіба, батьку, куповане їли? — дивується син.
— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив очі батько, —пам’ятаєш, я в село заходив? Це тоді я хазяїну гроші за вола відносив.
Син аж рота розкрив від здивування.
— Ну, синку, пішли ще роботу шукати, може, ще щось украдеш?
— Ні, хай йому грець! — вигукнув син. — Більше ніколи не буду красти. Я разом з вами піду землю волами орати та хліб сіяти.