....... то ликар на вси хвороби.

Це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи домой.Ми почули, як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися, то побачили: на дереві сидить кішка і не може злізти. Я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася, сказавши: Навіщо вона тобі потрібна, вона ж не твоя.Лучше підемо додому. А кішку хтось снімет.Но я полізла на дерево. Кішка залізла так високо, що я ледве її дістала. Через цього випадку я посварилася зі своєю подругою.
Коли я прийшла додому, мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала лаяти меня.Но коли я розповіла їй, що врятувала кішку, вона мене похвалила.
Потрібно любити і допомагати всім беззахисним тваринам, а не тільки своїх!

недуга. Лихе слово в уста опіка, як недопалок. Я - українець, а не малорос. Мова моя українська із доброти, а не зла. Догоджай не людям, а справі. Нам не слава потрібна, не тучі, а ясна неозора блакить. То не вершник на коні, а туман у далині.

Но вот наступает вечер.Заря запылала пожаром и обхватила полнеба.Солнце садится.Воздух вблизи как-то особенно прозрачен,словно стеклянный;вдали ложится мягкий пар,тёплый на вид;вместе с росой падает алый блеск на поляны,ещё недавно облитые потоками жидкого золота;от деревьев,от кустов,от высоких стогов сена побежали длинные тени...Солнце село;звезда зажглась и дрожит в огнистом море заката...Вот оно бледнеет;синеет небо;отдельные тени исчезают,воздух наливается мглою.Пора домой,в деревню,в избу,где вы ночуете.

під житом- дві великі-великі сині квітки очей, завжди чимось здивованих.(4)А коли очі заплющені, то на них лягають два широких серпики – густі темні вії.

1. Познач речення з дієприкметниковим зворотом, що відокремлюється комами. А) перше б) друге в) третє г) четверте

2. Познач речення, у якому пасивний дієприкметник доконаного виду вжито у формі середнього роду знахідного відмінка однини. А) перше б) друге в)третє г)четверте