допоможіть будь ласка написати монолог на тему " Про, що розповість мені шкільний дзвоник" використовуючи 1 вставне слово, 1 звертиння, 1 приказку чи

+ 0 -

Nastia2046

13 июля 2013 г., 22:35:33 (10 лет назад)

Скоро у нас буде шкільний дзвоник. Всі дівчатка в сарафанчиках, спідничках, а хлопчики в темних брюках і вишитій рубашці стоятимуть на подвір'ї школи, співаючи гімн. Кожен з нас повинен задуматися у цю хвилину: задуматися про життя, про освіту, школу і навчання. А головне кожен повинен розуміти, що з кожним наступним роком навчання стає головнішим і важливішим, хоча попередні роки не менш важливі. Ми повинні розуміти, що вчимося ми лише для себе: не для оцінок, не для батьків, а тільки для себе. Адже тільки від нас самих залежить наше подальше життя. Від нашої освіти, від того на що і як ми витрачали своє дитинство. Але наука це не просте правило, яке вивчив та й усе. Наука це знання, які ми здобуваємо протягом всього свого життя працею і великими зусиллями. А взагалі, як любить говарити мій тато "В науку нет кратких путей", а інакше ця наука уже не наука...
   Цей рік у моєму житті що не найголовніший, тому що цього року я вже 9 клас і від цього року і далі я вже доросла людина. Я вже повинна вміти сама постояти за себе, відповідати за свої вчинки, будувати своє подальше життя, плани. Звичайно, все що буде в майбутньому залежить не тільки від нас самих і від освіти. Є випадки коли роль в цьому грає доля. Вона вибирає нам близьких, підштовхує нас до потрібних людей, робить дещо за нас. Але все таки і ми в цьому граємо не малу і ні краплі не меншу роль. Я сподіваюсь, що в цьому році все таки навчання набагато покращиться, надійних друзів стане більше і відносини з рідними стануть на крок ближчими до ідеальних. І вже з цього дня, з початком навчального року мої мрії починатимуть збуватися. Ні, я не буду чекати на їх здійснення - я буду творити сама, своїми руками і можливостями.
   І ось я підхожу до нашого класу з букетом квітів, які приготувала для найкращої в світі вчительки - нашої класної керівнички Людмилі Максимівній. На мені чорна, рівна спідниця, вишита блузка і гарно сплетене волосся. У всіх настрій чудовий, хороший. Всі вітають один одного, бажають хорошого навчання та життя. Всі красиві, охайні і стримані. А попереду ще роки навчання, а далі доросле життя, інститут, робота, діти, сім'я...
  Чи не так, школо?