Тоненьке, кругленьке, серце гладеньке. Хто на його слід погляне, думку його взнає.2) Круглий та не місяць, зелений, та не діброва, з хвостиком, та не

бруклий пильнач промберо бикшетив у зові.

доводили одне одному і всім разом хто на що здатен і кому на болоті найвища шана має бути скре ке ке скре ке ке розпиналася жаба скрекотуха я найкраще співаю мене все болото слухає я найвище стрибаю я найшвидше плаваю я... чекай но хитнула чубатою головою чапля що до того ніби дрімала а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч пхе та це зовсім просто жаба видряпалась на купину виструнчилась на одній нозі та не постояла й хвилини плюх у воду тільки кола пішли бу гу бу гу зареготав бугай теж мені артистка ось коли я заспіваю загуду аж шибки в селі деренчать деренчать це коли я співаю хіба ти так умієш др р др р обурився деркач та це ж відомо кожен перед усім себе хвалить тож знайте я співаю краще кі квік кі квік без мене болото не болото випнув груди кулик тоненька очеретина слухала ті розмови слухала і все нижче схилялася до води а ти чого мовчиш зачепив її вітер який усюди буває все бачить все знає бо я нічого невмію робити прошепотіла очеретина ет таке вигадаєш лагідно доторкнувся до неї вітер кожен щось та вміє тільки може нездугадується про те і він дмухнув на очеретину раз удруге і о диво тоненька очеретина несміливо ледь чутно забриніла пробуючи голос а далі заспівала заспівала

обiйстi.

На верхiвцi сливи сидiла пташка та спiвала. Червоними грудьми повернулася вона до сонечка. Йому виспiвувала пташина свою пiсню.

А серед листя вовтузилася ще одна пташка. Ця вже мостила гнiздечко.

Хiба можна було знищити дерево! Куди там рубати й корчувати, коли вiд тих щигликiв та їхнiх пiсень стара слива нiби помолодшала!

Господар повернувся й пiшов ховати пилку та сокиру. А пташка нiби це зрозумiла й почала спiвати ще дзвiнкiше.

За селом прокричали лелеки і холодний, як лід, залишили на обрії слід. Сонце сховалось за горизонт.
Тривога оселилась у неї в серці. Тетяна відчула легке хвилювання

відмінок.

Наш герб

Державний герб України - тризуб. Цей знак дуже давній. Учені доводять, що він був на нашій землі вже десятки тисяч років тому.

Літописи зафіксували, що в Київській Русі тризуб став родовим знаком князів із династії Рюриковичів, державним гербом, символом держави. Його карбували на своїх монетах київські князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий.