ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ-ЛАСКА!!!!
10-11 класс
|
Змініть слова так, щоб у них відбулося чергування приголосних (к-ч-ц-; х-ш-с):
- руками,
- дах.
рука-ручка- на руці дах-дашок-на дасі
руками - руці - ручка
дах - дашок -
Другие вопросы из категории
Необхідно виконати 2 завдання:
1) Виписати з художньої літератури (обов'язково вказати з яким твором працювалося) усі типи односкладних речень (означено-особові, неозначено-особові, безсобові, інфінітивні, узагальнено-особові, номінативні).
2) По одному реченню з кожного виду зробити повний синтаксичний розбір.
2.1) А також бажано знайти контекстуальні речення, і з одним зробити повний синтаксичний розбір.
Наперед дякую, я буду дуже вдячний, якщо ви мені допоможете якнайшвидше. Дуже-дуже потрібно.
числі й такі, що виражені власними назвами
Будь ласка допоможіть
Якщо напишете одразу отмічю вас як найкращю відповідь
Читайте также
допоможіть будь ласка написати твір на тему мій улюблений фільм
бадьорою піснею і далека дорога здається коротшою і ціуавішою. ( підкресли прикметники хвилястою лінією. Визнач іх відманки і скорочено надпиши зверху) будь ласочка допоможіть!!!!
тощо)Народ, допоможіть, будь ласка.
речень.
1. Вже минуло десять років відколи...
2. Я не кляну своєї долі з тих пір, як...
3. Ми зустрілись на чужині, як...
4. Сяяла черешня над горою, коли...
5. Зів'януть квіти польові лиш...
6. Літо недавно ще таке мовчазне гуло, коли...
ВИРУЧІТЬ БУДЬ ЛАСКА
переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.
Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.
Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати який сувенір з рідної України – їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…
Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.
- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.
Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль… »
- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.
Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:
- Ікону давно продав?
Антон вперся поглядом у темні очі Романа.
- Давно. З рік тому, у місті.
- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.
- Розказуй хоч всьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато крикнув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.
Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.
- Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу… - з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…