твiр-мiркування книга -це багатство людини

існування людини у минулому. Ще якихось сто років тому в наших містах було більше дерев, ми прагнули хоч якось наповнити життя зеленню, не розриваючи зв'язків з природою.

Людина не може існувати окремо без природи. Земна куля це будинок для людини. Тут у нього усе необхідне для життя; повітря, вода, їжа. Але на жаль, людина часто забуває про це, і відноситься до своєї планети немов уразить, він знищує навколишню природу, забуваючи про те, що саме вона дає йому життя. Людина вирубує ліси, викидає в атмосферу речовини, що забруднюють її, отруює воду озер, річок і морів. Хіба це допустимо? Проголосивши себе царем серед усіх живих істот, людина забула, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. І замість вдячності продовжує поводитися дуже агресивно. Раніше чоловік думав, що природні ресурси невичерпні, і можна брати від природи все, при цьому у величезній кількості. Але виявилася все не так.

Зараз людина починає усвідомлювати свою помилку. Він розуміє, що треба піклуватися про свій дім, адже багато поколінь ще хочуть жити на цій землі. Вони хочуть дихати чистим повітрям, пити чисту воду, і захоплюватися навколишнім світом.

Незайманих куточків на нашій планеті залишається з кожним роком усе менше, і ми не усвідомлюємо те, що поступово звикаємо до відсутності живої природи навкруги. І якщо нам ще є що згадати, то можливо наші діти стануть приймати такий залізобетонний світ за норму. Варто частіше насолоджуватися природною красою Землі, поки у нас є така можливість. Природу треба берегти. Людина повинна жити в гармонії з природою. Має бути не "царем природи", а складовою її частиною. Адже природа і є наша Батьківщина.

35. Основну думку тексту виражено в реченні А. Учитель той, хто сам уміє вчитися. Б. Людина народжується для того, щоб перемагати — обставини, долю, негаразди. В. Для формування особистості педагога дуже важливо писати — те, що йде від серця, від душі. Г. Напружена вчительська робота супроводжувалася художньою діяльністю. 36. Паралельний тип зв’язку речень характерний уривку А. Мене вражала дідова бібліотека. Вона розміщувалась у кількох кімнатах, на чисельних поличках і книжкових шафах. Б. Основна тема, що цікавила майстра, — школа життя. Його персонажі, як правило, динамічні, вони долають внутрішні бар'єри, відкривають себе. В. Він був людиною, педагогом і письменником Таврії. І це відчувалося в усьому, що він зробив і залишив після себе. Г. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Центри життя формуються там, де їх створюють сильні особистості. 37. Основна тема літературної творчості К. Й. Голобородька – це А. Природа рідного краю. Б. Школа життя. В. Світова війна. Г. Історія рідного краю. 38. Жанри журналістики, характерні для творчості К. Й. Голобородька, зазначено в рядку А. Репортажі, нотатки, статті, листи. Б. Інтерв’ю, етюди, спогади, фейлетони. В. Есе, памфлети, статті, роздуми. Г. Нотатки, роздуми, етюди, нариси. 39. Метафору вжито в реченні А. Центр життя може бути у столичному місті, невеличкому селищі, неосяжному мегаполісі, невідомому й непомітному поселенні. Б. …Тих, хто може брати життєві висоти, досягати поставленої мети, стверджувати своє право на соціальну вагу, — Кость Йосипович виховав чимало. В. Біографічний, педагогічний, аналітичний досвід у межах майже століття — таким був закономірний матеріал для його літературної творчості. Г. Від перших, свідомих років до останніх, вже будучи відомою у Таврійському краї людиною, він цілеспрямовано працював над собою. 40. У реченні Книга була для Костя Йосиповича квінтесенцією мудрості, продовженням роботи над собою виділене слово можна замінити синонімом А. Значення.Б. Єство.В. Сенс. Г. Толк.

ми можимо насолоджуватися яскравим сонечком, відпочивати на пляжі (річці), влітку з'являється більше можливостей для відпочинку ніж в інші пори року... Звичайно, нема хорошого відпочинку без хорошої праці.. Особливо я люблю літні вечори. Вони такі теплі, такі рідні.. Це ідеальна пора року! Чи не так? Багато людей живуть, не цінуючи того, що вони мають.. Багато людей чекають, чекають іншу пору року, так і не помічаючи всього прекрасного в тій порі яка є на даний час.. Я люблю помічати все гарне, навіть в тих речах де гарного дуже мало, кажучи правду, я люблю всі пори року, люблю золоту осінь, не менше люблю і білосніжну зиму, люблю коли навесні все прокидається з-під білої ковдри. Але сам не знаю чому, але літо мені більш до душі, думаю, мене зрозуміють ті люди, мої однодумці, які погоджуються з моєю думкою.В розпал літа, я як завжди хочу, щоб воно не закінчувалось ніколи! Мені здається, що я назавжди закохався в цю чудову пору року! Це тільки моя думка, люди можуть не погоджуватися з моєю думкою, тому що кожна людина - це індивідуальна особа, в якої є своя думка і право на її вираження! Я поважаю думку кожної особи, і тому це пишу.. Дякую, за вашу увагу, бажаю вам удачі, і хочу побажати вам одну важливу річ, завжди цініть те, що ви маєте, що вас оточує, і ви помітете як ті речі які раніше були звичайнісіньким явищем, почнуть мінятись в кращу сторону, як вони стануть приносити вам незвичайне задоволення!

повинні бути єдиним цілим.

Я так думаю, тому що людина, взагалі-то, є тільки «дитиною» природи. Мати-природа народила людину, як і її менших братів та сестер: звірів, пташок, дерев, квітів тощо. І, на мою думку, неправильним та хибним є те, що людина вирішила нібито вона вища за природу та може керувати нею. Люди зовсім знахабніли, бо вважають, що природа їм навіть щось винна. А це не так, мало того, що природа породила людину, дозволила їй жити на своїх просторах, милуватися її краєвидами, так вона ще й дозволила людині, заради виживання, харчуватися братами своїми меншими. Чому ж ми люди цього не цінуємо? Я майже впевнена, що зараз не знайдеться жодної людини, яка б покинула промислові центри міста заради життя в гармонії з природою, як колись.

До цих роздумів мене наштовхнули твори Хемінгуея «Старий і море» та Кавабата Ясунарі «Тисяча журавлів». Цих письменників особливо хвилювали відносини людини з природою. Наприклад, Кавабату Ясунарі хвилювала доля людини у стрімкому світі машин і технічних зручностей, що віддаляли особистість від природи і вікових традицій. Тому він вирішив написати свою повість «Тисяча журавлів», в якій природа посідає особливе місце. Життя природи і
людини, на думку письменника, поєднані невидимими ланцюгами. Усвідомлення цього первісного невід'ємного зв'язку надзвичайно важливе для митця. З ним пов'язане і відчуття ритму цілісного світу, що дозволяє проникати у закони природи, жити з нею одним життям, не відступаючи від природного єства, не створюючи дисгармонії, дисонансу, розладу з нею, а значить, і з самим собою. Кавабата закликає
вчитися у природи, проникати в її таємниці, він бачить у
спілкуванні з природою шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. А Хемінгуей у своїй повісті-притчі «Старий і море» показує, що людина є частиною природи. Через головного героя твору – рибалку Сантьяго він доносить до людини розуміння того, що вона несе за свої вчинки відповідальність перед природою. Наприклад, старого рибалку навіть обтяжує думка про те, що людина вимагає їжі в моря. Хемінгуей доводить, що люди повинні розуміти свій вічний зв'язок з природою та керуватися совістю та розумом у стосунках з нею.

Отже, читаючи твори Хемінгуея та Кавабати Ясунарі, я остаточно переконалась в тому, що людина повинна жити в гармонії з природою. В тому, що людина не має права забувати про свою відповідальність перед природою. Та людина не повинна вважати, що вона є вищою за природу. Якщо ніколи не забувати цих порад видатних письменників, людство наладить свої стосунки з матінкою-природою і буде жити з нею в злагоді та любові.