Зима стояла морозна , холодне повітря перехоплювало дихання. зробіть синтаксичний розбір

?

надії. З порту, аби не потрапити до ворожих рук, виходили в море останні кораблі. Хоч і в морі, звісно, чатували небезпеки...

Вийшов у море великий пасажирський корабель... На борту, либонь, з тисяча малечі - школярів, ще менших і зовсім малих. Спочатку було ніби все добре. Поруч із стерновим стояв на містку капітан, оглядав у бінокль і море, і небо. Море тихе й ласкаве...

Неподалік рівно погуркував меткий сторожовий катер, що супроводив пасажирське судно. На катері - четверо чи п’ятеро моряків. Ото і весь екіпаж.

Проти велетня-«пасажира» сторожове суденце здавалося маленьким, ніби іграшковим. Але воно готове було захистити дітей від небезпеки і з моря, і з неба.

Раптом, вкипівши очима в бінокль, сполотнів капітан. Побачив: тиха смарагдова гладь здибилася невисоким бурунцем. Його створює, стрімко плинучи попід водою, фашистська торпеда. То жахлива штука! Ударить в борт - і піде красень-корабель на дно...

- Ліворуч руля! - схвильовано й квапливо наказав капітан стерновому.

Той уже й сам побачив небезпеку і різко рвонув судно ліворуч. Ря-тунок тільки в тому, щоб якнайскоріше стати проти торпеди носом. Тоді черкнеться вона боком, відрикошетить геть і не зашкодить судну... Але ж здоровецький корабель, неповороткий.

Стерновий ціпить зуби, налягаючи на стерно, але судно повертається ліворуч поволі-поволі!.. Ні, не встигне підставити торпеді ніс!. Кінець!

І враз струшує повітря й котиться понад морем луною страшенний вибух. Здригнувся всім металевим тілом, став дибки на вибуховій хвилі красень-корабель.

Та скоро уляглася хвиля, розвіявся дим. Знову, як і раніше, тихе й ласкаве море... Але обіч корабля вже не погуркує сторожове суденце. В останню мить, перед самим кораблем, підставило воно торпеді свій борт, рвонувшись їй навперейми. Життя своє підставили матроси (За О. Пархоменком).

А) На полі одразу зчинився галас (М. Стельмах).
Б) У тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі (М. Рильський).
В) Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Народна творчість).
Г) Лиш той творити може, хто любить свій народ (В. Сосюра).

2. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим присудком, є речення:
А) Налякані чужим голосом, птахи з тривожним писком крутились над головою
Соломії (М. Коцюбинський).
Б) На сірий камінь – сірий дощ… (Д. ГІавличко)
В) Підеш собі, зажурившись, гаєм по долині (Т. Шевченко).
Г) Без гарячої любові до природи людипа не може бути митцем (О. Довженко).

3. Односкладним простим реченням з головним членом, вираженим підметом, є речення:
А) Одна в поета правда – чистота (Т. Шевченко).
Б) Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси (М. Коцюбинський).
В) Холодний осінній ранок…
Г) Він поселився в домі їхньому, під зорепадом жолудів (Л. Костенко).

4. Односкладним реченням як частиною складного є речення:
А) Як я ненавиджу ті очі і ненавидячи люблю (В. Симоненко).
Б) Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби… (М. Рильський)
В) Посієш вчасно – вродить рясно (Народна творчість).
Г) Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко).

5. Неповним є речення:
А) Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка.
Б) Одна-єдина над неозорим казахстанським степом.
В) Як це хороше – лежати в затінку під маминим кущем і вдивлятися в загублену в небі хмаринку! (За О. Донченком)
Г) Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

6. Тире ставиться в неповному реченні в рядку:
A) Чисте повітря для людей похилого віку – найкраща мікстура (Ю. Збанацький)
Б) Без гожих днів – не бути літу, а без дощів – немає цвіту. (А. Малишко)
B) І щуку кинули – у річку (Л. Глібов)
Г) Поезія – це діло совісне, не грайся нею безпричинно (А. Малишко)

У завданнях 7-9 тест контролю 8 клас до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.
7. Установіть відповідність між односкладними простим реченням і його видом.
1) Узагальнено-особове;
2) неозначено-особове;
3) безособове.

А. Щоб пізнати людину, треба з нею мішок солі з’їсти (Народна творчість).
Б. Кричало до Бога, до чорта, до людей (В. Винниченко).
В. Тим часом розвиднялось, світало (М. Рильський)
Г. Поспішиш – людей насмішиш (Народна творчість).

8. Установіть відповідність між виділеним словом в односкладному реченні і частиною мови, яко воно є.
1) Займенником;
2) дієсловом;
3) прислівником.

А. Життя – така велика ковзанидя.
Б. Кому вдалось, не падавши, пройти?
В. Нелегко, кажуть, жити на дві хати.
Г. А ще нелегше – жить на дві душі!

(Л. Костенко)

9. Установіть відповідність між виділеними словами в односкладному реченні і другорядним чл ном, яким вони є.
1) Додатком;
2) обставиною;
3) присудком.

А. Чумацький шлях долали і долаєм, бо нам пройти судилося цей Щ шлях (Є. Гуцало).
Б. Вам не втекти від правди суду ні в небесах, ні на землі (В. Сосюра).
В. Герой користі не шукає зроду (Леся Українка).
Г. Не можна судити про людину з першого погляду (О. Радиіцев).

Берізка. Дуб виріс міцним і могутнім, з північного боку схилу до річки, а біла Берізка виросла ніжною і стрункою, майже біля самої води.

Щороку Дуб з нетерпінням чекав сезону літніх відпусток, коли приїдуть люди і почнуть свій активний відпочинок. Дубу, звичайно, було не зрозуміло, чому люди так поводяться. Особливо дивним здавалося те, що вдень люди випускали з роту багато диму, в той час як він, могутній дуб, ночами виробляв для них кисень. Але, незважаючи ні на що, він був щасливий створювати для них тінь у спекотний день і впускати жолуді, щоб діти могли ними гратися.

Але одного разу в тому лісі сталося нещастя. Один відпочиваючий чогось випив і, через необережність, забув загасити недопалок від своєї цигарки. І в лісі почалася жахлива пожежа. Диму було стільки, що блакитного неба не було видно зовсім. А спека стояла така страшна, що ніхто з дерев вже й не сподівався вижити.

Добре, що відпочиваючих було багато, і вогонь помітили відразу. Пожежники приїхали швидко і моментом впоралися з такою страшною небезпекою, як пожежа у лісі. Але у багатьох дерев встигла обгоріти кора.

Коли пожежники поїхали і метушня вляглася, Дуб подумав: «Скільки ж часу тепер знадобиться всьому лісу, щоб переробити цей дим в чисте повітря! І скільки згоріло жолудів, з яких вже наступного року могли б вирости молоді дубочки!»

На щастя, до нашого Дуба вогонь не дійшов, і Дуб знову замислився: «Скільки ж часу потрібно Людині, щоб вона прийшла до тверезого способу життя?»

Не знайшовши відповіді, він звернувся до Берізки:

— Послухай, я такий сильний і могутній, а нічого зробити не можу, щоб цього більше не повторилося.

А Берізка йому й відповідає:

— Так робити-то, власне, нічого й не треба. Тому, що людина — це така істота, яка вчиться на своїх помилках. І стільки століть витрачає час на знищення свого здоров'я. А потім розповідає, що тільки дурні вчаться на своїх помилках, вважаючи себе найрозумнішою істотою на планеті. Скажи, яка ж вона після цього Homo Sapiens? Адже дивися, як просто живемо ми, в гармонії з природою, і як вона про нас піклується, якщо їй не заважає людина.

А далі вона розповіла про те, що видно їй зі свого бережка. І як було б добре, якби Людина поводилася по-іншому, якби всі люди жили тверезо...

Автор оповідання: О.А.Видиборець

* * *

Що саме розповіла Берізка Дубу далі, нам поки що не відомо. Пропонуємо Вам самим спробувати про це подумати і написати продовження цієї історії.

Ми віримо, що з Ваших розповідей вийде найкраща казка